Європейсько-японська місія BepiColombo — це найамбітніший і технологічно найскладніший проєкт з вивчення Меркурія, найближчої до Сонця планети. Місія складається з двох незалежних орбітальних зондів: європейського MPO (Mercury Planetary Orbiter) та японського Mio (Mercury Magnetospheric Orbiter). Разом вони мають розкрити таємниці внутрішньої будови планети, її аномального магнітного поля та крижаних покладів у полярних кратерах, прихованих від прямих сонячних променів.
У 2024 році фахівці місії зіткнулися з непередбачуваною проблемою: іонні двигуни перелітного модуля MTM не змогли вийти на повну потужність через порушення розподілу енергії в бортовій мережі. Це вимагало від інженерів європейського та японського космічних агентств ювелірної точності в розрахунках нової траєкторії.
Щоб компенсувати нестачу тяги, четвертий проліт повз Меркурій у вересні 2024 року було проведено на рекордній відстані — всього в 165 км від поверхні. Це дозволило використати гравітацію планети для потрібного гальмування, але призвело до перенесення дати прибуття з грудня 2025 року на листопад 2026 року.
Незважаючи на технічні складнощі, наукова робота вже триває. Під час заключних прольотів 2025 року прилади зонда Mio зафіксували унікальні «хори» електронів у магнітосфері Меркурія, що нагадують аналогічні явища у Землі. Ці дані вже змінюють наше уявлення про взаємодію сонячного вітру з маленькими планетами.
Оновлено станом на травень 2026 року.
15 червня 2026 року о 15:24 за центральноєвропейським літнім часом (CEST) на борту космічного апарата BepiColombo згасло слабке блакитне світіння. Це був останній раз, коли чотири іонні двигуни BepiColombo несли його крізь Сонячну систему. Вісім років, дев'ять гравітаційних маневрів, 1,6 мільярда кілометрів — і ось ця глава завершена. Зонд перейшов на фінальний етап прибуття до Меркурія.
До історичного прибуття місії BepiColombo до Меркурія залишився рівно один рік. Спільний проєкт ESA та JAXA, який стартував у жовтні 2018 року, вже пройшов вражаючий міжпланетний шлях: один проліт повз Землю, два — повз Венеру та шість — повз Меркурій. І хоча основна наукова програма ще попереду, апарат за цей час зробив значний внесок у вивчення Сонячної системи.
8 січня 2025 року космічний апарат ESA/JAXA BepiColombo вшосте пролетів повз Меркурій, успішно завершивши останній «маневр гравітаційної підтримки», необхідний для виведення апарату на орбіту навколо планети наприкінці 2026 року.
8 січня 2025 року місія ESA/JAXA BepiColombo пролетить усього за 295 км над поверхнею Меркурія. Найближче зближення заплановано на 06:59 CET (центральноєвропейського часу або 05:59 UTC). Цю можливість буде використано для фотографування Меркурія, проведення унікальних вимірювань довкілля планети і тонкого налаштування роботи наукових приладів перед початком основної місії. Шостий і останній проліт знизить швидкість і змінить напрямок руху космічного апарату, підготувавши його до виходу на орбіту навколо крихітної планети наприкінці 2026 року.
У неділю, 1 грудня 2024 року, BepiColombo вп'яте пролетів повз Меркурій, готуючись до виходу на орбіту навколо цієї загадкової внутрішньої планети Сонячної системи у 2026 році.
Пролітаючи повз Меркурій у червні 2023 року, космічний апарат BepiColombo виявив різні особливості магнітного поля крихітної планети. Ці вимірювання дають змогу зрозуміти, які таємниці належить дослідити апарату, коли він вийде на орбіту навколо найвнутрішнішої планети Сонячної системи.
Європейське космічне агентство коригує траєкторію польоту апарата BepiColombo, який прямує до Меркурія, відкладаючи його виведення на орбіту планети майже на рік, щоб компенсувати зниження продуктивності його електричних двигунів.
Спільна місія ESA і JAXA до Меркурія — BepiColombo — зіткнулася з проблемою, що не дозволяє двигунам космічного апарату працювати на повну потужність.
Швидкоплинний візит місії ESA/JAXA BepiColombo до Венери дозволив дізнатися дивовижні подробиці про те, як гази випаровуються з верхніх шарів атмосфери планети.
Найближче зближення космічного зонда відбулося о 19:34 UTC 19 червня 2023 року, приблизно за 236 км над поверхнею планети, на нічному боці Меркурія.
Це третій із шести гравітаційних прольотів BepiColombo над Меркурієм, якими керує експлуатаційна група ESA. Обльоти, а також понад 15 000 годин складних операцій сонячної електричної тяги необхідні, щоб допомогти космічному кораблю боротися з величезним гравітаційним тяжінням нашого Сонця, щоб він міг зрештою втратити достатньо енергії, щоб бути захопленим на орбіту Меркурія в 2025 рік.
Зближення космічних зондів BepiColombo та Solar Orbiter біля Венери в серпні 2021 року стало рідкісною можливістю дослідити область магнітосфери Венери, де спостерігаються одні з найбільших ефектів взаємодії між Венерою та сонячним вітром.
