Меркурій — найменша планета Сонячної системи і найближча до Сонця. Названа на честь давньоримського бога торгівлі — швидкого Меркурія, оскільки вона рухається небом швидше за інші планети. Її період обертання навколо Сонця складає всього 87,97 земних діб — найкоротший серед усіх планет Сонячної системи.
Вісь Меркурія має найменший нахил із усіх планет Сонячної системи. Поверхня Меркурія вкрита ударними кратерами і зовні схожа на місячну, що вказує на відсутність внутрішньої геологічної активності за останні мільярди років. Оскільки атмосфери у Меркурія майже не має, температура його поверхні змінюється сильніше, ніж на будь-якій іншій планеті Сонячної системи: від 100 К (−173 °C) вночі до 700 К (+427 °C) вдень в екваторіальних регіонах. Полярні області постійно охолоджені нижче 180 К (-93 ° С). Відомих природних супутників планета не має.
Меркурій відвідали два космічні апарати: у 1974 та 1975 роках поряд з ним пролетів «Марінер-10», а з 2008 до 2015 року його досліджував MESSENGER. Останній у 2011 році вийшов на орбіту навколо планети і, зробивши за чотири роки понад 4000 витків навколо неї, 30 квітня 2015 року витратив паливо та врізався у поверхню. Планується, що 2025 року до Меркурія прибуде космічний апарат BepiColombo.
Екваторіальний радіус Меркурія – 2439,7 км (для порівняння, екваторіальний радіус Землі становить 6378,1 км).
Європейсько-японська місія BepiColombo розпочала фінальний етап своєї подорожі до Меркурія. 3 вересня 2026 року від зв'язки космічних апаратів успішно відокремився європейський перелітний модуль Mercury Transfer Module (MTM), який протягом майже восьми років забезпечував подорож місії через внутрішню частину Сонячної системи.
15 червня 2026 року о 15:24 за центральноєвропейським літнім часом (CEST) на борту космічного апарата BepiColombo згасло слабке блакитне світіння. Це був останній раз, коли чотири іонні двигуни BepiColombo несли його крізь Сонячну систему. Вісім років, дев'ять гравітаційних маневрів, 1,6 мільярда кілометрів — і ось ця глава завершена. Зонд перейшов на фінальний етап прибуття до Меркурія.
30 квітня 2015 року космічний апарат MESSENGER завершив свою місію найдраматичнішим чином — на швидкості 14 000 км/год він врізався в поверхню Меркурія, залишивши на планеті кратер розміром з тенісний корт. Це був запланований, але від того не менш вражаючий фінал однієї з найуспішніших місій NASA до планет земної групи.
До історичного прибуття місії BepiColombo до Меркурія залишився рівно один рік. Спільний проєкт ESA та JAXA, який стартував у жовтні 2018 року, вже пройшов вражаючий міжпланетний шлях: один проліт повз Землю, два — повз Венеру та шість — повз Меркурій. І хоча основна наукова програма ще попереду, апарат за цей час зробив значний внесок у вивчення Сонячної системи.
8 січня 2025 року космічний апарат ESA/JAXA BepiColombo вшосте пролетів повз Меркурій, успішно завершивши останній «маневр гравітаційної підтримки», необхідний для виведення апарату на орбіту навколо планети наприкінці 2026 року.
8 січня 2025 року місія ESA/JAXA BepiColombo пролетить усього за 295 км над поверхнею Меркурія. Найближче зближення заплановано на 06:59 CET (центральноєвропейського часу або 05:59 UTC). Цю можливість буде використано для фотографування Меркурія, проведення унікальних вимірювань довкілля планети і тонкого налаштування роботи наукових приладів перед початком основної місії. Шостий і останній проліт знизить швидкість і змінить напрямок руху космічного апарату, підготувавши його до виходу на орбіту навколо крихітної планети наприкінці 2026 року.
У неділю, 1 грудня 2024 року, BepiColombo вп'яте пролетів повз Меркурій, готуючись до виходу на орбіту навколо цієї загадкової внутрішньої планети Сонячної системи у 2026 році.
Пролітаючи повз Меркурій у червні 2023 року, космічний апарат BepiColombo виявив різні особливості магнітного поля крихітної планети. Ці вимірювання дають змогу зрозуміти, які таємниці належить дослідити апарату, коли він вийде на орбіту навколо найвнутрішнішої планети Сонячної системи.
Європейське космічне агентство коригує траєкторію польоту апарата BepiColombo, який прямує до Меркурія, відкладаючи його виведення на орбіту планети майже на рік, щоб компенсувати зниження продуктивності його електричних двигунів.
Використовуючи дані космічного апарату NASA MESSENGER, вчені встановили, що під корою Меркурія, найближчої до Сонця планети, може перебувати алмазна мантія товщиною 10 миль.
Вчені виявили, що на Меркурії, найближчій до Сонця планеті та найменшому світі Сонячної системи, можуть існувати соляні льодовики. Відкриття може показати, що навіть найнестабільніші умови у внутрішній частині Сонячної системи можуть іноді повторювати умови, що спостерігаються на Землі.
Найближче зближення космічного зонда відбулося о 19:34 UTC 19 червня 2023 року, приблизно за 236 км над поверхнею планети, на нічному боці Меркурія.
Це третій із шести гравітаційних прольотів BepiColombo над Меркурієм, якими керує експлуатаційна група ESA. Обльоти, а також понад 15 000 годин складних операцій сонячної електричної тяги необхідні, щоб допомогти космічному кораблю боротися з величезним гравітаційним тяжінням нашого Сонця, щоб він міг зрештою втратити достатньо енергії, щоб бути захопленим на орбіту Меркурія в 2025 рік.
Цей рік розпочався з приємної можливості візуалізації для Solar Orbiter та можливості подальшого покращення якості його даних. 3 січня 2023 року внутрішня планета Меркурій перетнула поле зору зонду, в результаті чого транзит Меркурія з'явився як ідеально чорне коло, що рухається по обличчю сонця.
Зближення космічних зондів BepiColombo та Solar Orbiter біля Венери в серпні 2021 року стало рідкісною можливістю дослідити область магнітосфери Венери, де спостерігаються одні з найбільших ефектів взаємодії між Венерою та сонячним вітром.
