7 жовтня 1959 року радянська автоматична міжпланетна станція «Луна-3» вперше в історії передала на Землю знімки зворотного боку Місяця. До цього моменту людство ніколи не бачило цієї ділянки місячної поверхні: через синхронне обертання супутника навколо Землі він завжди звернений до нашої планети лише одним боком.
Наприкінці 1950-х років Місяць став одним із головних об’єктів космічної гонки. Радянський Союз уже досяг поверхні супутника за допомогою апарата «Луна-2», а наступним важливим завданням стало отримання зображень його невидимого з Землі боку.
«Луна-3» стартувала 4 жовтня 1959 року з космодрому Байконур. Через два дні апарат пролетів за південною полярною областю Місяця та вийшов на складну траєкторію, яка дала йому змогу побачити освітлений Сонцем зворотний бік супутника.
Вранці 7 жовтня «Луна-3» розпочала зйомку. Перший знімок було зроблено о 03:30 за всесвітнім часом на відстані близько 63 500 кілометрів від Місяця. За 40 хвилин фотографування апарат отримав 29 кадрів, які охопили близько 70% зворотного боку супутника.
Сьогодні отримання такого зображення здається буденною справою, але в 1959 році цифрової фотографії не існувало. «Луна-3» несла на борту повноцінний комплекс фототелевізійної апаратури «Єнісей»: спеціальна фотоплівка проявлялася та фіксувалася безпосередньо в космосі, після чого зображення сканувалися й передавалися на Землю радіоканалом за принципом фототелеграфу.
Зворотний бік виявився зовсім іншим
Якість перших фотографій була невисокою: зображення вийшли зернистими та з помітними перешкодами. Проте вчені змогли розгледіти великі деталі рельєфу й зробити фундаментальне відкриття.
Зворотний бік Місяця кардинально відрізнявся від видимого із Землі. На знімках виявилося значно менше темних місячних морів — великих базальтових рівнин. Натомість переважала світла, сильно вкрита кратерами материкова поверхня.
На перших фотографіях вдалося розрізнити великі деталі рельєфу, які згодом отримали назви Море Москви, Море Сміта та кратер Ціолковський. Ці дані дали змогу Астросовету АН СРСР скласти першу у світі карту та глобус зворотного боку Місяця.
Відкриття мало величезне значення для планетології. Стало зрозуміло, що видима та зворотна сторони Місяця мають суттєво різну геологічну й асиметричну структуру, що й сьогодні залишається однією із загадок місячної еволюції.
Перший погляд на невидимий Місяць
Знімки «Луни-3» були далекими від сучасних кадрів високої чіткості. Однак їхнє історичне значення важко переоцінити. Вперше люди змогли зазирнути за таємничу межу найближчого до Землі небесного тіла.
7 жовтня 1959 року стало однією з найважливіших дат в історії освоєння космосу. За наступні десятиліття зворотний бік супутника детально дослідили орбітальні апарати та посадкові станції, але перші орієнтири були закладені саме тоді.
Фотоплівка з трофейною історією
Найбільш незвичайна деталь місії «Луни-3» пов’язана з носієм зображень. Наприкінці 1950-х років радянська промисловість ще не виробляла фотоплівку, яка одночасно відповідала б вимогам до чутливості, стійкості до радіації та можливості автоматичної обробки в умовах космічного польоту.
Рішення знайшли інженери Ленінградського науково-дослідного інституту телебачення. За свідченнями розробників системи «Єнісей», їм вдалося отримати фотоплівку з американських висотних розвідувальних аеростатів програми Genetrix. Частину таких апаратів у 1950-х роках було збито або вони зазнали аварій над територією СРСР, після чого їхнє обладнання та матеріали потрапляли до радянських фахівців.
Дослідження показало, що американський фотоматеріал підходить для використання в «Єнісеї». Плівку нарізали під необхідний 35-мм формат, перфорували та завантажили в бортову апаратуру «Луни-3». Для неї використовували позначення типу АШ, яке розшифровували як «американські кульки».
Виходить майже неймовірний ланцюжок: американський розвідувальний аеростат — трофейна фотоплівка — радянська космічна станція — і перші в історії фотографії зворотного боку Місяця. Матеріал, створений для розвідки території СРСР, зрештою допоміг людству побачити ту частину нашого супутника, яку до цього не бачив ніхто.
