Європейське космічне агентство (ESA) оголосило 9 червня про успішне відновлення роботи місії Proba-3. Два супутники — Coronagraph (коронограф) та Occulter (затінювач) — знову працюють у штатному режимі й готові створювати на орбіті штучні сонячні затемнення. У лютому 2026 року сталася аномалія: один з апаратів втратив зв'язок із Землею, і на кілька тижнів доля всієї місії опинилася під питанням.
Аномалія та відновлення
У лютому 2026 року на борту космічного апарата Coronagraph сталася подія, яку команда називає «надзвичайно малоймовірною». Послідовність відмов призвела до повної втрати зв'язку із Землею. Апарат замовк.
Упродовж кількох тижнів інженери ESA, оператори та промислові партнери цілодобово вели пошук рішень для відновлення, моделювали ситуацію на симуляторах, тестували гіпотези. Ситуація ускладнювалася тим, що супутник міг перебувати без енергії невідомий час — і ніхто не знав, у якому стані перебувають його підсистеми.
Потім — перший сигнал. За місяць тиші супутник «подав голос». «Коли ми отримали перший сигнал від коронографа після місяця мовчання, полегшення відчули всі, — згадує Даміан Ґалано, менеджер місії Proba-3. — Але ми розуміли, що робота ще не закінчена. Ми не мали уявлення, як місяць без енергії вплинув на апарат і чи зможемо взагалі відновити місію».
Навіть для такої рідкісної події, як пробудження супутника з «коми», існує процедура. Оператори крок за кроком перевірили стан кожної підсистеми — енергопостачання, рушійної установки, терморегуляції, зв'язку. Потім настала черга найкритичнішої операції: тієї самої процедури, яка в лютому запустила фатальний ланцюг подій. Цього разу — після виправлення першопричини в програмному забезпеченні — вона пройшла без наслідків.
Минулого тижня (на початку червня 2026 року) відбувся перший після аномалії політ у формації — два супутники вишикувалися в лінію з точністю до міліметра на відстані близько 150 метрів один від одного.
«Зараз ми можемо з упевненістю сказати: усі системи працюють як треба, — підтверджує Ґалано. — Коронограф успішно відновлено, місія повертається до штатної роботи».
Інструмент ASPIICS у порядку
ASPIICS — це головний науковий інструмент місії, розташований на супутнику Coronagraph. За його допомогою вчені спостерігають найвнутрішнішу частину сонячної корони — ту, що зазвичай прихована за сліпучою кулею Сонця й видна лише під час повних сонячних затемнень на Землі (які трапляються раз на рік-два й тривають лише кілька хвилин). Proba-3 створює штучне затемнення в космосі за командою — на 6 годин за 19-годинну орбіту.
«Після дуже ретельної перевірки приладу ASPIICS я щасливий підтвердити: він здоровий і повністю функціональний, — каже Андрій Жуков із Королівської обсерваторії Бельгії, головний дослідник ASPIICS. — Минулого тижня ми отримали нові зображення корони. Вони виглядають так само ефектно, як і ті, що були зроблені до інциденту».
Сонячний вітер виявився швидшим
Місію Proba-3 було запущено в грудні 2024 року, і до лютневої аномалії вона встигла зібрати достатньо даних. Їхня публікація відбувається зараз — і вони вже приносять сюрприз. Згідно з першими результатами, структури сонячного вітру у внутрішній короні можуть рухатися в три-чотири рази швидше, ніж припускали вчені раніше.
Сонячний вітер — це потік заряджених частинок (переважно протонів та електронів), що безперервно витікає із сонячної корони зі швидкостями 300–800 км/с. Він взаємодіє з магнітним полем Землі, викликаючи полярні сяйва, а в періоди підвищеної активності — збурення магнітосфери, здатні виводити з ладу супутники, порушувати зв'язок і навіть створювати струми в енергомережах.
Нові дані Proba-3 дозволяють зазирнути в найвнутрішню область корони, де сонячний вітер лише зароджується. Те, що його початкова швидкість може в кілька разів перевищувати фінальну (після розгону), вимагає перегляду моделей — і, ймовірно, вплине на прогнозування космічної погоди. «Наші перші результати дуже обнадійливі, і я з нетерпінням чекаю тієї науки, яку Proba-3 приготувала для нас у майбутньому», — додає Жуков.
Що таке Proba-3 і чому це важливо
Proba-3 — це технологічна демонстраційна місія ESA. Її головна інновація — синхронний політ у формації: два супутники (Coronagraph масою 340 кг та Occulter масою 200 кг) рухаються по орбіті навколо Землі, зберігаючи положення відносно одне одного з точністю до міліметра. Відстань між ними — близько 150 метрів. Occulter закриває собою Сонце, створюючи штучне затемнення, а Coronagraph спостерігає його корону в тіні, що утворилася.
Ключові цифри місії:
- Висота орбіти: 600 × 60 530 км (високоеліптична, 80% часу супутники проводять на висотах понад 40 000 км, подалі від перешкод із Землі).
- Період обертання: 19 годин 36 хвилин.
- Тривалість штучного затемнення за виток: до 6 годин.
- Необхідна точність позиціонування: менше 1 мм (реально досягнуто — 0,5 мм).
Технологія відпрацьовується для майбутніх місій, де кілька супутників працюватимуть як єдиний телескоп з базою в сотні метрів — наприклад, для пошуку екзопланет або вивчення чорних дір з недосяжною раніше роздільною здатністю. Номінальний термін роботи місії — 2 роки, але ESA може ухвалити рішення про продовження.
