Російська місячна програма переходить від етапу дистанційних досліджень до створення довгострокової інфраструктури. Згідно з останніми даними, озвученими генеральним директором НВО імені С.А. Лавочкіна Василем Марфіним на Корольовських читаннях у Москві, ключові елементи майбутньої місячної енергосистеми будуть доставлені на супутник у період з 2033 по 2035 рік.
Розробка місячної АЕС ведеться в тісній кооперації Роскосмосу з колегами з Китаю в рамках створення Міжнародної наукової місячної станції (МНЛС). Важливу роль у проекті відіграють фахівці «Росатому» та Курчатовського інституту, які відповідають за створення компактного та надійного реактора, здатного працювати в умовах вакууму та різких перепадів температур.
Стратегія «КС ЛЕС»: точність та автономність
Основою майбутньої бази стане космічний комплекс «Місячна електростанція» (КС «ЛЕС»). Його завдання не обмежується простою доставкою обладнання. Комплекс повинен забезпечити м'яку та, що важливіше всього, високоточну посадку в районі південного полюса Місяця. Ця область вкрай складна для маневрування, але саме тут вчені планують розгорнути перший місячний полігон для контактних досліджень та пошуку водяного льоду. Проект передбачає, що «КС ЛЕС» стане повноцінним аванпостом, який обере фінальний майданчик для розміщення житлових модулів та підготує її до прийому перших колоністів.
План будівництва енергоголуба
Розгортання станції пройде в три етапи, розподілених по роках. Першим на орбіту та поверхню супутника у 2033 році відправиться зарядково-розподільний модуль. Він стане сполучною ланкою, своєрідним інтелектуальним хабом, здатним приймати енергію та передавати її на інші об'єкти. За ним, у 2034 році, на Місяць прибуде спеціалізований місяцехід. На відміну від дослідницьких апаратів минулого, ця машина буде націлена на інженерні завдання: транспортування обладнання та обслуговування інфраструктури станції.
Кульмінацією проекту стане 2035 рік, коли на Місяць буде доставлена ядерна енергоустановка. Вибір на користь атома продиктований суворими умовами супутника Землі. У полярних областях місячна ніч триває близько 14 земних діб, що робить сонячні батареї практично марними для забезпечення безперебійної роботи бази. Ядерний реактор дозволить підтримувати тепло та електроенергію в автономному режимі без участі людини, що критично важливо для безпеки майбутніх експедицій.
Що було раніше
-
Грудень 2025 р. — Роскосмос офіційно підписав контракт з НВО Лавочкіна на створення станції до 2036 року. Контракт включає повний цикл: від розробки апаратів до розгортання інфраструктури безпосередньо на Місяці.
-
Травень 2025 р. — Росія та Китай закріпили наміри, підписавши меморандум про співробітництво зі створення місячної енергоустановки.
-
Березень 2024 р. — Голова Роскосмосу Юрій Борисов вперше позначив часові рамки: установка ядерного реактора на Місяці запланована на рубіж 2033–2035 років.
-
Червень 2021 р. — Представлено офіційну «дорожню карту» будівництва МНЛС. План включає п'ять спільних місій з розміщення модулів на орбіті та поверхні супутника.
-
Березень 2021 р. — Старт проекту: Росія та КНР підписали перший міжурядовий меморандум про взаєморозуміння у сфері створення МНЛС.
Часті питання про місячну електростанцію (FAQ)
1. Чому не можна обійтися звичайними сонячними батареями? Головна проблема Місяця — це «місячна ніч», яка триває близько 14 земних діб. У цей час температура падає до –170°C, а сонячні панелі припиняють виробляти енергію. Щоб база не «замерзла» і системи життєзабезпечення не відключилися, необхідне потужне та стабільне джерело тепла та світла, яке не залежить від Сонця. Ядерний реактор — єдине рішення для повноцінної зимівлі.
2. Безпечна чи ядерна установка для майбутніх екіпажів? Проект передбачає максимальну дистанцію між жилою зоною та енергоблоком. Установка працюватиме у повністю автоматичному режимі та розміститься у низовині або за природним ландшафтним бар'єром (пагорбом або кратером), який послужить додатковим щитом від радіації. Монтаж та запуск реактора планується провести без прямої участі людей.
3. Як доставлять реактор на Місяць? Для цього будуть використані важкі ракети-носії (наприклад, «Ангара-А5В»). Реактор проектується як компактний моноблок, який поміщається під обтікач ракети. Спусковий апарат «ЛЕС» забезпечить м'яку посадку в задану точку з високою точністю, щоб місяцеходи могли швидко підключити установку до мережі.
4. Хто ще планує будувати АЕС на Місяці? США в рамках програми Artemis також розробляють проект Fission Surface Power. NASA спільно з приватними компаніями планує створити реактор потужністю близько 40 кВт, який має бути готовий до випробувань до початку 2030-х років. Таким чином, Місяць стає ареною глобального змагання ядерних технологій.
5. Що станеться після вироблення ресурсу реактора? По завершенні терміну служби (зазвичай це 10–15 років) реактор буде законсервований на місці. Технології утилізації в умовах космосу поки опрацьовуються, але сучасні стандарти безпеки ООН вимагають, щоб такі об'єкти не становили загрози для майбутніх місій.
