Космічний телескоп Hubble у вересні здійснив 200-тисячний оберт навколо Землі, але ювілей став далеко не єдиним приводом згадати про роботу однієї з найстаріших діючих великих космічних обсерваторій. Протягом місяця Hubble спостерігав незвичайну галактику, стежив за атмосферою Сатурна, разом із телескопом James Webb досліджував далекі об'єкти на околицях Сонячної системи та продовжував пошуки світла наднової, яке може з'являтися в одному й тому самому місці неба кілька разів.
200 тисяч обертів і пошук наднової
19 вересня Hubble здійснив свій 200-тисячний оберт навколо Землі. За 36 років роботи телескоп пролетів навколо нашої планети понад 5 мільярдів миль і виконав більш як 1,7 мільйона спостережень.
Ювілейне спостереження було присвячене одному з найважливіших завдань сучасної астрономії — вимірюванню швидкості розширення Всесвіту. Hubble продовжує спостерігати скупчення галактик MACS J0417, яке діє як гігантська гравітаційна лінза та викривляє світло віддаленіших об'єктів.
Особливий інтерес становить наднова Athena, виявлена телескопом James Webb у 2025 році. Через гравітаційне лінзування її світло може приходити до Землі різними шляхами, тому один і той самий спалах здатен з'являтися на небі кілька разів із проміжком у місяці або роки.
Астрономи очікують на чергову появу Athena в період до початку березня 2027 року. Порівняння часу цих повторних появ допоможе уточнити розподіл маси галактичного скупчення та отримати додаткові дані для визначення сталої Габбла — параметра, що описує швидкість розширення Всесвіту.
Галактика, яка обертається «неправильно»
18 вересня NASA опублікувала нове зображення спіральної галактики NGC 4698, розташованої приблизно за 55 мільйонів світлових років від Землі у сузір'ї Діви.
На перший погляд це звичайна спіральна галактика, але її центральна область має незвичайну будову. Зорі та газ поблизу центру NGC 4698 обертаються в площині, практично перпендикулярній до площини зовнішнього диска. Центральне зоряне ущільнення також витягнуте під прямим кутом до диска галактики.
Астрономи припускають, що така незвичайна структура могла виникнути після надходження газу із зовнішнього джерела. На користь цього свідчить і виявлений потік водню, який може бути слідом минулої взаємодії галактики з іншим об'єктом.
Спостереження NGC 4698 входять до програми вивчення галактик скупчення Діви. Науковці використовують їх не лише для дослідження окремих незвичайних об'єктів, а й для розуміння того, як оточення впливає на еволюцію галактик і процеси утворення нових зір.
Десятикутник на південному полюсі Сатурна
Ще один незвичайний об'єкт, який Hubble спостерігав протягом останніх років, розташований набагато ближче — на Сатурні. У вересні NASA представила нові результати спостережень гігантської десятикутної структури, що оточує південний полюс планети.
Ця структура є атмосферною хвилею, яка утворює своєрідний десятикутник. Вона нагадує знаменитий шестикутник у районі північного полюса Сатурна, однак є іншим атмосферним явищем.
Особливо цікаво тут не окреме зображення, а можливість спостерігати за змінами атмосфери Сатурна з часом. Hubble може повертатися до планети через певні проміжки часу та відстежувати розвиток великих атмосферних структур.
Ілюстрація: NASA, ESA, Лія Хустак (STScI)
Hubble і Webb досліджують околиці Сонячної системи
У вересні Hubble вперше використали спільно з космічним телескопом James Webb для дослідження деяких із найвіддаленіших об'єктів Сонячної системи — транснептунових об'єктів, розташованих за орбітою Нептуна.
Такі тіла настільки тьмяні, що навіть для Hubble і Webb вони виглядають практично як точки світла. Дослідники використали спостереження двох телескопів, щоб вивчити їхній рух і отримати відомості про події, що відбувалися на ранніх етапах формування Сонячної системи.
Одним із результатів стало виявлення меншої кількості невеликих об'єктів, ніж передбачали деякі моделі. Це може допомогти уточнити уявлення про те, як формувалася зовнішня частина Сонячної системи та як далекі крижані тіла зберігали сліди свого минулого.
Гігантська бульбашка в сусідній галактиці
На початку вересня NASA також опублікувала нове зображення туманності N44 у Великій Магеллановій Хмарі — галактиці-супутнику Чумацького Шляху, розташованій приблизно за 160 тисяч світлових років від Землі.
Одна з найпомітніших деталей N44 — величезна область, що нагадує бульбашку. Ця «супербульбашка» має розміри близько 210 на 140 світлових років. Її сформували потужні зоряні вітри та вибухи наднових, які викидали газ з області активного зореутворення.
На зображенні Hubble можна побачити саму область зореутворення, навколишні хмари газу й пилу, а також велику кількість зір різних поколінь.
Старий телескоп продовжує працювати
Вересневі спостереження добре показують, чому Hubble залишається затребуваним більш ніж через 36 років після запуску. Телескоп не просто створює нові зображення далеких об'єктів. Його перевага також полягає у можливості повертатися до вже досліджених об'єктів, спостерігати за їхніми змінами та порівнювати дані, отримані в різні роки.
Hubble також продовжує доповнювати роботу новішого James Webb. Телескопи працюють у різних діапазонах електромагнітного спектра, тому спільні спостереження дають змогу отримувати повнішу картину об'єктів, які неможливо дослідити за допомогою лише одного інструмента.
За даними NASA, попит на час спостережень Hubble приблизно у сім разів перевищує доступний обсяг. Попри вік телескопа, астрономи продовжують використовувати його для дослідження галактик, зір, планет, далеких об'єктів Сонячної системи та фундаментальних питань про Всесвіт.
