Підготовка до дванадцятого випробувального польоту системи Starship (IFT-12) увійшла в фазу фінальної інтеграції. Майбутня місія, запланована попередньо на квітень 2026 року, стане історичним рубежем для SpaceX: це перший запуск повністю оновленої архітектури Version 3 (V3).
Цей запуск має продемонструвати радикальну модернізацію архітектури, спрямовану на збільшення вантажопідйомності та спрощення міжполітного обслуговування.
Нове покоління: Booster 19 і Ship 39
Основними дійовими особами Flight 12 стануть надважкий прискорювач Booster 19 і космічний корабель Ship 39. Це перші серійні зразки Block 3, які значно відрізняються від своїх попередників за габаритами та внутрішнім устроєм.
Загальна висота системи в зборі збільшилася до 124,4 метра. Подовження корпусу дозволило SpaceX наростити обсяг паливних баків, що критично важливо для виконання майбутніх місій із дозаправки на орбіті. У конструкції також застосовано оновлені решітчасті керма з інтегрованими точками захоплення для системи Mechazilla та перероблений теплозахист, плитки якого тепер мають щільнішу посадку для запобігання пошкодженням під час входу в щільні шари атмосфери.
Дебют двигуна Raptor 3
Центральним технічним оновленням місії є перехід на двигуни Raptor 3. Інженерам SpaceX вдалося значно спростити конструкцію агрегату, позбувшись більшості зовнішніх трубопроводів і датчиків, що зробило двигун візуально «чистим» і більш захищеним.
За попередніми даними, тяга кожного двигуна Raptor 3 на рівні моря досягла 280 тонн-сил, що на 15–20% вище за показники попередньої версії. Це дозволяє системі V3 виводити понад 100 тонн корисного навантаження в повністю багаторазовому режимі. Booster 19 оснащено 33 такими двигунами, а Ship 39 несе 6 одиниць (три атмосферних і три вакуумних), що забезпечує надлишкову потужність для маневрування на орбіті.
Інтенсивний цикл наземних випробувань
У березні 2026 року майданчик Starbase став свідком безпрецедентної серії тестів. Особливу увагу привернули багатоденні цикли кріогенних випробувань для Ship 39 і Booster 19 на полігоні Massey’s Outpost. Під час цих випробувань баки заповнювалися рідким азотом під надвисоким тиском, імітуючи реальні польотні навантаження та термічне стиснення матеріалів.
Окремим етапом стали «структурні тести на стиск», під час яких гідравлічні преси імітували навантаження, що виникають при захопленні прискорювача та корабля маніпуляторами вежі Mechazilla. Успішне завершення цих тестів підтвердило готовність посиленого корпусу V3 до багаторазового використання. На поточний момент Booster 19 уже переміщено на новий стартовий майданчик Pad 2, де проводяться статичні вогневі випробування. Перші ввімкнення проводилися з частковим набором двигунів для калібрування систем нового майданчика, після чого відбудеться повний прожиг усіх 33 агрегатів Raptor 3.
Серія випробувань з підготовки ракети Super Heavy V3 та стартового майданчика Starbase Pad 2, під час яких на ракету V3 вперше завантажили кріогенне паливо та окислювач. Хоча статичне випробування з 10 двигунами було перервано достроково через несправність наземного обладнання, всі встановлені двигуни Raptor 3 успішно запустилися. Наступний етап: підготовка ракети-носія до статичного випробування з 33 двигунами.
Друга вежа та посилення «паличок»
Запуск місії Flight 12 стане першим, здійсненим з другого орбітального стартового столу (Pad 2), який було спроєктовано спеціально під потреби версії V3 з урахуванням оновленої системи водяного охолодження та дефлекторів полум'я. Основна зовнішня відмінність — збільшена висота щогли, адаптована під 124-метровий стек Starship V3. Однак головні зміни приховані в механізмах захоплення — «паличках» (chopsticks).
Маніпулятори на новій вежі отримали посилений термозахист і перероблену гідравлічну систему. Це викликано тим, що 33 двигуни Raptor 3 створюють значно агресивніше акустичне та теплове середовище під час зльоту та посадки. Нова ізоляція критичних вузлів вежі обслуговування дозволяє проводити повторні операції без необхідності тривалого ремонту інфраструктури. Крім того, було оптимізовано систему швидкого стикування паливних магістралей (Quick Disconnect): тепер рука заправника налаштовується під збільшену висоту корабля Ship 39 в автоматичному режимі, що скорочує час передстартових перевірок.
Також на Pad 2 впроваджено вдосконалену сталеву плиту системи водяного охолодження («душ»), здатну витримувати підвищений тиск реактивного струменя без ризику ерозії бетону під основою столу. Ці доопрацювання спрямовані на досягнення головної мети 2026 року — скорочення міжполютного інтервалу до кількох днів.
Модернізація теплозахисту: перехід до «двошарової» броні
Однією з найбільш значущих візуальних і технічних змін у Ship 39 стала оновлена методика кріплення керамічних плиток. На відміну від ранніх прототипів, де плитки кріпилися на сталеві шпильки з використанням тонкого шару повсті, на версії V3 впроваджено вторинну абляційну підкладку. Цей білий захисний шар, розташований безпосередньо під чорними плитками, слугує резервним бар'єром. У разі механічного пошкодження або сколу основної плитки, підкладка здатна витримати пікові температурні навантаження під час входу в щільні шари атмосфери, запобігаючи прогарюванню сталевого корпусу.
Крім того, SpaceX оптимізувала саму структуру «килима» з плиток. На Ship 39 помітно зменшено зазори між сегментами теплозахисту, що мінімізує ризик виникнення турбулентних потоків плазми в міжплитковому просторі. У зонах підвищеного теплового потоку — на «плечах» корабля та в місцях сполучення рухомих закрилків (flaps) — застосовано плитки підвищеної щільності зі зміненим хімічним складом, більш стійким до ерозії.
Прогрес у питанні теплоізоляції безпосередньо пов'язаний із введенням в експлуатацію нових потужностей Starfactory. Процес встановлення тисяч шестикутних плиток тепер частково автоматизовано. Використання роботизованих маніпуляторів для нанесення адгезиву та позиціонування сегментів дозволило досягти безпрецедентної точності. Це вирішило проблему «брязкоту» плиток при екстремальних вібраціях під час роботи двигунів Raptor 3, яка раніше призводила до осипання захисту ще на етапі старту.
Розширення логістики
SpaceX активно інтегрує свої операції в порту Браунсвілл. Нова логістична локація в порту тепер слугує не лише хабом для приймання комплектуючих, а й базою для обслуговування ступенів, що повертаються. Релокація штаб-квартири компанії до Техасу та розширення заводу Starfactory дозволили синхронізувати складання верхніх ступенів і прискорювачів, скоротивши цикл виробництва одного апарата до кількох тижнів. Це критично важливо на тлі отриманого від FAA дозволу на збільшення частоти запусків до 25 на рік.
Програма випробувань та ключові завдання
Місія Flight 12 не обмежується перевіркою міцності конструкції та надійності двигунів Raptor 3. SpaceX планує відпрацювати низку критичних технологій для програми NASA Artemis:
- Орбітальне перекачування палива. Очікується проведення тесту з переміщення кріогенного металоксу між баками всередині Ship 39. На корпусі Ship 39 вже помічено оновлені вузли стикування та датчики навігації, необхідні для майбутніх операцій із дозаправки в рамках програми NASA Artemis. Це підготовчий етап перед створенням повноцінного «паливного депо».
- Розгортання корисного навантаження. У вантажному відсіку корабля розміщено макети супутників Starlink V3 збільшеного розміру. Тест підтвердить працездатність механізму скидання (так званого Pez-диспансера) в умовах орбітального польоту.
- Повернення прискорювача. SpaceX має намір повторити успіх попередніх місій і здійснити захоплення Booster 19 вежею обслуговування. Водночас для Ship 39 передбачено м'яке приводнення в Індійському океані. За словами Ілона Маска, спроба зловити корабель «паличками» Mechazilla можлива лише після двох послідовних бездоганних посадок на воду.
Терміни запуску
Актуальне вікно запуску, згідно із заявками до Федеральної комісії зі зв'язку (FCC) та нещодавніми заявами керівництва компанії, відкривається на початку квітня 2026 року. У середині березня Booster 19 успішно пройшов серію вогневих випробувань на новому стартовому майданчику Pad 2. Незважаючи на короткочасну затримку з наземним обладнанням, яка вимагала повернення бустера до цеху для перевірки клапанів, техніку визнано готовою до польоту. Найбільш імовірними датами старту експерти називають період із 7 по 10 квітня.
