Компанія Firefly Space Systems (FSS) була заснована в січні 2014 року колишнім інженером, який вже мав досвід роботи у будуванні двигунів у компаніях SpaceX, Virgin Galactic і Blue Origin Томом Марк'юзіком, П. Дж. Кінгом, Майклом Блумом та маленькою групою інженерів за власний кошт. У листопаді того ж року підприємство перебралося з Гоуторна, що в Каліфорнії, до Сідар-Парку (Cedar Park) в Техасі.
У тому ж 2014 році підприємство придбало обладнання для виготовлення композитних баків та випробувало прототип такого баку у Космічному центрі Маршалла. Перше вогневе випробування двигуна FRE-R1 (Firefly Rocket Engine Research 1) відбулося 10 вересня 2015 року.
Але у 2016 році фірма втратила головного інвестора і була вимушена зупинитись і відправити весь персонал у відпустку. Причиною такого кроку могли стати судові позови і розгляди справ між Virgin Galactic і Firefly: на думку Virgin Galactic засновник компанії у своїх розробках використовував деякі їхні напрацювання. І попри те, що прямих доказів цього так і не було знайдено, у квітні 2017 року компанія Firefly була змушена оголосити банкрутство і виставила свої активи на аукціон.
А за більш ніж півроку до того, 28 вересня 2016 року український підприємець Максим Поляков прочитав твіт керівника й засновника компанії Firefly Space Systems Тома Марк’юзіка про те, що та не змогла підняти черговий раунд фінансування та відправляє 159 співробітників у неоплачувану відпустку. Поляков доручив скласти профайл компанії Firefly. За його результатами і поїздки до Firefly в Остін у листопаді 2016 року компанія Полякова Noosphere запропонувала позику, але з певних економічних і майнових причин інші «старі» інвестори відмовились від неї. Тоді Поляков після повторної відмови, якщо говорити зрозумілою для звичайних читачів мовою, викупив 5,5 млн доларів боргів Firefly Space Systems і розпочав процедуру їх стягнення. Зрозуміло, що у фірми таких коштів не було, тому прийшлося продати заставне майно, а залишок активів Firefly Макс Поляков просто купив після оголошення банкрутства. Після цього на базі раніше заснованої Поляковим компанії EOS Launcher та куплених активів Firefly Space Systems була створена фірма Firefly Aerospace, а її генеральним керівником став Марк’юзік (надалі цей факт стане приводом для судових розглядів). Загальний обсяг інвестицій, згодом вкладених Поляковим у FSS, склав $75 мільйонів.
Тобто, як бачимо, все було законно — банкрутство Firefly (ще без участі Полякова), аукціон активів компанії, купівля її боргів Поляковим, потім купівля залишків компанії...
Та «старі» інвестори Firefly Space Systems так не думали. Вони схотіли повернути свої гроші, для чого подали у суд у грудні 2019 року, через три роки після того, як оновлений Firefly Aerospace фактично домігся значних успіхів. У судовому позові вони звинуватили співзасновника і генерального директора Firefly Space Systems Тома Марк’юзіка у шахрайській змові з Максимом Поляковим, щоб змусити компанію до банкрутства, щоб потім відродити її під майже ідентичною назвою, при цьому не залишивши колишнім акціонерам жодної частки у новій компанії. Як стверджує Максим Поляков, мова йшла про побутове рейдерство. «Нам казали, що чекали, доки ми підростемо, щоб отримати якийсь відсоток, – каже він. – Ми не віддали, і далі – справедливий суд».
Та повернемося дещо назад. 17 травня 2018 року компанія Firefly Aerospace відкрила в українському місті Дніпрі свій науково-дослідницький (R&D) центр. У його штаті було щонайменше 150 співробітників. Центр було устатковано новітнім металообробним обладнанням, промисловими 3D-принтерами, призначеними для високоякісного друку металом. Також компанія мала офіси у Вашингтоні та Токіо.
Поляков запропонував врахувати напрацювання радянських конструкторів та змінити дещо у ракеті Alpha, яку раніше розробляла Firefly. Для цього у перші два роки після реорганізації Firefly Том Марк’юзік, який крім посади генерального ще й був технічним директором, близько 15 разів приїздив у дніпровську філію Firefly, де проводились розробка та дослідження. Запропоновані зміни допомогли у роботі. «Щоб зробити це власними силами, нам знадобилося би два-три роки, а завдяки українським інженерам ми впоралися за шість місяців»,– казав потім Марк’юзік.
Поляков наполіг на збільшенні вантажопідіймальності ракети з 400 кг до 1 т, що надало їй більшої економічної привабливості для замовників запусків. Як казав один із співробітників Firefly про ракету Alpha, ця ракета як мінівен у світі ракет, він для тих, кому не треба легковик чи вантажівка.
У листопаді 2018 року Firefly Aerospace потрапила до списку компаній, відібраних NASA для місячної програми США. В рамках програми «Комерційні місячні вантажні послуги» (Commercial Lunar Payload Services) NASA обрала Firefly Aerospace однією з компаній для виконання 10-річних контрактів на доправлення вантажів із загальною вартістю за весь період у 2,6 мільярди доларів. У цьому ж році компанія Firefly Aerospace отримала дозвіл ВПС США на використання стартового майданчика SLC-2W на авіабазі Ванденберга.
У 2019 компанія Firefly Aerospace підписала договір про співпрацю з колишнім підрозділом Boeing, Aerojet Rocketdyne. Також цього року ВПС США обрали Firefly для участі у програмі Orbital Services Program-4.
У травні 2020 року Firefly отримали сертифікацію AS9100 і команда перейшла від розробки до фази виробництва ракети-носія Alpha.
4 лютого 2021 року NASA уклало контракт CLPS з компанією Firefly Aerospace на суму 93,3 мільйона доларів.
У травні 2021 року Firefly Aerospace підписала угоду із SpaceX Ілона Маска щодо доставлення на Місяць посадкового модуля Blue Ghost, розробленого українською компанією. Модуль Blue Ghost полетить на місяць на ракеті-носії Falcon 9 у межах космічної програми Artemis від NASA, яка ставить за мету відправити на Місяць людей не раніше ніж у 2025 році та створити на супутнику Землі інфраструктуру для подальшого відправлення землян на Марс. Сума контракту, укладеного між Firefly та NASA, становила $93,3 млн.
А вже наприкінці листопада 2021 року Максим Поляков отримав лист від Комітету з іноземних інвестицій у США (CFIUS) з вимогою до Полякова та його інвестиційної фірми Noosphere Venture Partners продати частку у Firefly (яка становила майже 50 %) з міркувань національної безпеки. Поляков заперечив наявність загроз для національної безпеки США, але погодився виконати вимогу. Noosphere Ventures оголосила, що найме інвестиційно-банківську фірму для здійснення продажу. R&D-центр Firefly в Дніпрі швидше за все буде закритий.
30 грудня 2021-го року уряд США ухвалив рішення про примусове відчуження компанії у Макса Полякова через його українське громадянство, незважаючи на те, що фактично він її створив наново і залучив окрім інвестицій низку українських фахівців та технології. Уряд США поставив Полякову ультимативні умови в безальтернативний спосіб про обов'язковий продаж інноваційної компанії громадянину США.
2022 року компанія здійснила перший вдалий запуск ракети Alpha — 1 жовтня вона вийшла у відкритий космос. Це була друга спроба після частково вдалого запуску 3 вересня 2021 року, коли ракета Alpha досягла відриву від стартового майданчика та набрала надзвукову швидкість.
У лютому 2022 року Максим Поляков заявив про продаж своєї частки Noosphere Ventures у Firefly Aerospace у розмірі 58% акцій своєму партнеру та співзасновнику компанії, тодішньому генеральному директору, а 24 лютого 2022 року стало відомо, що долю викупила американська AE Industrial Partners.
Що сталося далі? А далі у Firefly Aerospace все добре. Згідно інформації, поданій на офіційному сайті компанії, вона має офіс та комплекс у Cedar Park, штат Техас, виробничі потужності та тестові комплекси у Briggs, штат Техас, також три пускові центри у США та один у Швеції. Активно ведуться розробки та запуски ракет.
23 травня 2024 року видання Bloomberg повідомило, що інвестори Firefly Aerospace розглядають можливість продажу цього виробника ракет і місячних посадкових модулів. Її вартість може сягнути приблизно 1,5 млрд доларів.
Інформацію, що використовується у статті, взято з відкритих джерел.
