Європейсько-японська місія BepiColombo розпочала фінальний етап своєї подорожі до Меркурія. 3 вересня 2026 року від зв'язки космічних апаратів успішно відокремився європейський перелітний модуль Mercury Transfer Module (MTM), який протягом майже восьми років забезпечував подорож місії через внутрішню частину Сонячної системи.
ESA підтвердило успішне розділення після отримання сигналу від апарата. Телеметрія показує, що системи BepiColombo працюють у штатному режимі, а сонячні панелі європейського орбітального апарата Mercury Planetary Orbiter (MPO) заряджають його акумулятори.
Майже вісім років шляху до Меркурія
BepiColombo стартував із Землі 20 жовтня 2018 року. Місія є спільним проєктом Європейського космічного агентства (ESA) та Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA). Її головна особливість полягає в тому, що до Меркурія доставляються одразу два наукові орбітальні апарати — європейський MPO та японський Mercury Magnetospheric Orbiter (Mio).
Дістатися найближчої до Сонця планети виявилося значно складніше, ніж можна було б припустити. Через потужне гравітаційне поле Сонця BepiColombo довелося використати складну траєкторію з численними прольотами планет. За час подорожі апарат виконав дев'ять гравітаційних маневрів — один біля Землі, два біля Венери та шість біля Меркурія.
При цьому значну частину шляху BepiColombo подолав за допомогою сонячної електричної тяги. Електричні двигуни Mercury Transfer Module працювали протягом міжпланетного перельоту, поступово змінюючи швидкість і траєкторію апарата.
Однак тепер ця частина місії завершена. Напередодні сьогоднішнього розділення двигуни сонячної електричної тяги MTM були остаточно вимкнені. Після відокремлення модуля зв'язка апаратів, що залишилася, продовжить політ за балістичною траєкторією, а подальші корекції виконуватимуться за допомогою хімічної рухової установки MPO.
Що відбудеться далі
Сьогоднішнє розділення — лише перший крок в одній із найскладніших операцій за всю історію місії. Наступною ключовою подією стане вихід BepiColombo на орбіту Меркурія 21 листопада 2026 року. Після цього європейський MPO та японський Mio ще деякий час залишатимуться разом.
9–10 грудня вони мають розділитися. Mio вийде на власну наукову орбіту, а MPO продовжить коригувати траєкторію, щоб вийти на призначену для нього полярну орбіту навколо Меркурія.
Повноцінна наукова програма обох апаратів має розпочатися у квітні 2027 року.
Чому прибуття до Меркурія настільки складне
Меркурій розташований лише приблизно за 58 млн кілометрів від Сонця, однак дістатися до нього та вийти на орбіту значно складніше, ніж може здатися. Космічний апарат, який летить від Землі до Сонця, постійно відчуває сильний гравітаційний вплив зорі та має ретельно знижувати свою орбітальну енергію.
Саме тому BepiColombo провів у польоті майже вісім років, здійснивши серію гравітаційних прольотів і використовуючи електричну тягу. Тепер місія переходить від тривалої фази перельоту до найскладнішого етапу — перетворення апарата, що пролітає повз Меркурій, на повноцінний супутник планети.
Якщо все відбудеться за планом, BepiColombo стане лише другою місією в історії, яка вийшла на орбіту Меркурія, після американського MESSENGER. Водночас уперше планету одночасно досліджуватимуть два наукові орбітальні апарати, створені Європою та Японією.
Після майже восьми років польоту BepiColombo нарешті наближається до своєї головної мети. І сьогодні, з успішним відокремленням Mercury Transfer Module, ця історія перейшла до своєї найважливішої фази.
