Європейське космічне агентство (ESA) успішно провело більш ніж 79-годинну стерилізацію парашута, який забезпечить м'яку посадку марсохода «Розалінд Франклін» на поверхню Марса. Процедура сухого теплового знезараження необхідна для того, щоб земні мікроорганізми, випадково потрапивши на парашут, не дали хибнопозитивний результат при пошуку слідів давнього життя на Червоній планеті.
Марсохід «Розалінд Франклін» (Rosalind Franklin) входить до складу російсько-європейської місії «ЕкзоМарс» (ExoMars), яка після розриву співробітництва з Роскосмосом була перетворена на проєкт за участю NASA. Головна наукова мета апарата — буріння марсіанського ґрунту на глибину до двох метрів та пошук біосигнатур — слідів можливого мікробного життя, що існувало на планеті в давнину.
Як і для чого стерилізували парашут
Якщо на парашуті або інших елементах посадкового модуля залишаться земні бактерії або спори, здатні витримати космічний переліт та марсіанські умови, то при аналізі проб їх можна прийняти за марсіанські мікроорганізми. Це спотворить результати всього багаторічного дослідження.
«Ми хочемо бути впевнені, що наша наука буде надійною, тому ми не хочемо брати з собою жодних забруднень, які можуть зіпсувати ці наукові результати», — пояснив Альберт Гальдеманн, головний інженер ESA з марсіанських програм.
Парашут масою 74 кг обробляли в Лабораторії систем життєзабезпечення та фізичних наук ESA в Нідерландах. Використовувався метод сухого теплового мікробного відновлення (Dry Heat Microbial Reduction — DHMR). Цей спосіб вважається стандартом для планетарного захисту: апарати та компоненти, що відправляються на Марс, нагрівають до високої температури та витримують тривалий час.
Перед стерилізацією самого льотного парашута інженери провели серію тестів на ідентичних копіях. У результаті було знайдено оптимальну схему: 50-годинний попередній нагрів, після якого слідувала 36-годинна стерилізація при температурі 125°C. Такий режим гарантує, що навіть найвнутрішніші шари складеного парашута прогріються до цільової температури, яка вбиває всі відомі форми земних мікробів.
Після завершення циклу парашут остудили, упакували в захисний матеріал та відправили на італійський завод Thales Alenia Space в Турині для інтеграції в посадковий модуль.
Статус місії
Раніше місія ExoMars неодноразово переносилася. Спочатку запуск планувався на 2022 рік за допомогою російської ракети «Протон-М» та з російським посадковим модулем «Козачок». Однак після вторгнення Росії в Україну в березні 2022 року ESA розірвало контракт з Роскосмосом, і місія була заморожена.
У листопаді 2022 року країни-члени ESA проголосували за продовження проєкту силами європейської промисловості та за участю NASA. У травні 2024 року американське агентство підтвердило участь, узявши на себе:
- запуск на ракеті Falcon Heavy компанії SpaceX;
- постачання гальмівних двигунів для посадкової платформи;
- надання радіоізотопних нагрівачів для підтримання температури всередині марсохода.
Згідно з актуальним графіком, запуск очікується у 2028 році. Переліт до Марса триватиме близько 25 місяців. Посадка очікується приблизно в 2030 році. Тривалість основної наукової місії — не менше 7 місяців. Посадковий модуль і марсохід виконають спуск з орбіти та посадку всього за 6 хвилин. Оскільки радіосигнал між Землею та Марсом іде кілька хвилин, управління посадкою в реальному часі неможливе — весь цикл (від входу в атмосферу до вимикання двигунів на поверхні) виконуватиметься повністю автономно, без втручання із Землі.
На сьогодні м'яку посадку на Марс успішно виконували лише NASA (США) та Радянський Союз (останній — у 1971 році). Європа вже намагалася це зробити у 2016 році в рамках тієї самої програми ExoMars: десантний модуль Schiaparelli розбився через передчасне вимкнення гальмівних двигунів.
