Останні три тижні марсохід Curiosity нагадував не стільки геолога, скільки мандрівника, що проходить через зміну декорацій. За цей час він встиг попрощатися з одним із найнезвичайніших ландшафтів кратера Ґейла — гігантським «павутинням» із кам'яних гребенів — і натрапити на нову загадку: тисячі ідеальних багатокутників, ніби викреслених за лінійкою на марсіанському ґрунті.
Кінець епопеї: останній погляд на «соти»
Майже два місяці ровер вивчав так звані структури boxwork — мережу пересічних хребтів, що нагадують бджолині стільники або гігантське павутиння. Вчені підозрюють, що ці структури могли утворитися там, де давні рідини (вода або розчини мінералів) просочувалися крізь тріщини в породі, цементуючи її та створюючи стійкі до ерозії жили.
Наприкінці березня (соли 4838–4844) команда проєкту влаштувала «останній акорд»: Curiosity провів інтенсивний тиждень спостережень, використовуючи весь свій науковий арсенал:
- Камера MAHLI розглядала текстури каменів зблизька.
- Спектрометр APXS «обмацував» хімічний склад порід.
- Mastcam робив масштабні кольорові панорами, щоб закарбувати «соти» в пам'яті науки.
А вже на початку квітня (соли 4845–4851) всюдихід узяв курс на південь, перетинаючи останні відроги цієї дивовижної місцевості. «Прощавай, боксворку, прощавай!» — з таким настроєм, здається, віддалявся марсохід, надсилаючи на Землю прощальні знімки високої роздільної здатності.
Несподівана знахідка
До 10 квітня (соли 4852–4858) Curiosity уже щодуху рухався до нової цілі — невеликого 10-метрового кратера, який вчені неофіційно охрестили Orcadie Lake. Але дорога піднесла сюрприз. Просто на шляху до кратера марсохід натрапив на ділянку ґрунту, всіяну тисячами яскраво виражених багатокутників. Вони були настільки чіткими, що нагадували гігантську потріскану глину або візерунки морозного пучення у вічній мерзлоті Землі.
Для планетологів це — справжній подарунок. Багатокутники можуть розповісти про те, як колись (мільярди років тому) марсіанський ґрунт стискався і розширювався від циклів замерзання-відтавання або від повторюваних циклів зволоження і висихання. У будь-якому разі, це ключ до клімату давнього Марса.
Кратер на горизонті: що далі?
В останні дні (соли 4859–4866) Curiosity уже під'їжджав до краю Orcadie Lake. У команди були великі плани:
- За допомогою камер Mastcam і ChemCam (яка стріляє лазером і аналізує випарений матеріал) детально вивчити і багатокутники, і стінки кратера.
- Порівняти їхню геологію з тим, що ровер бачив раніше.
- Можливо, знайти сліди водних процесів — адже кратери часто слугують природними «вікнами» в надра планети.
Curiosity продовжує робити те, що вміє найкраще: не їздити швидко, але бачити глибоко. Марсоходу вже понад 12 років, а він усе ще знаходить те, чого не бачив раніше. І поки він повільно котиться червоними пісками кратера Ґейла, мільйони людей на Землі разом із ним розглядають фотографії, на яких — можливо — приховані сліди давнього життя.
