Космічний телескоп Hubble Space Telescope знову звернувся до одного з найвідоміших регіонів зореутворення — Trifid Nebula (M20) у сузір'ї Стрільця. Повторні спостереження, виконані майже через три десятиліття після перших знімків 1997 року, дозволили зафіксувати реальні зміни структури туманності в масштабах людського життя.
Йдеться про порівняння зображень, розділених 29 роками — рідкісний випадок в астрономії, де процеси зазвичай розтягуються на мільйони років. Нові дані демонструють, як потужне ультрафіолетове випромінювання масивних зір формує навколишній простір, створюючи гігантські пухирі та стискаючи газ і пил, що запускає нові хвилі зореутворення.
Особливу увагу вчених привернула структура, що отримала неофіційну назву «Космічний морський слимак». Ця область являє собою щільну хмару газу та пилу з характерною «головою» та звивистим «тілом». Всередині неї формуються протозорі, що викидають струмені плазми — так звані об'єкти Хербіга — Аро. Завдяки порівнянню знімків дослідники змогли виміряти швидкість цих викидів і оцінити енергію, яку молоді зорі передають навколишньому середовищу.
На зображеннях також видно ознаки руйнування протопланетних дисків під дією інтенсивного ультрафіолетового випромінювання сусідніх масивних зір. Це дає уявлення про те, як формуються та еволюціонують планетні системи в агресивних космічних умовах.
Ліворуч — вид на Потрійну туманність, знятий обсерваторією імені Вери К. Рубін (NSF-DOE) в Чилі, а праворуч показано нове зображення, отримане «Габблом». Поле зору телескопа «Рубін» охоплює приблизно 56 світлових років, а «Габбла» — близько чотирьох світлових років.
Колірна палітра знімка, отриманого у видимому діапазоні, нагадує підводний світ: блакитні області вказують на іонізований газ, а темні коричневі структури — на щільні пилові хмари, в яких триває народження нових зір. Найщільніші області залишаються прихованими від спостережень у видимому світлі.
Вчені підкреслюють, що такі довгострокові спостереження стали можливими завдяки унікальній довговічності телескопа. За 36 років роботи Габбл провів понад 1,7 мільйона спостережень, а на основі його даних опубліковано десятки тисяч наукових робіт.
Сьогодні NASA та European Space Agency продовжують використовувати телескоп разом з іншими обсерваторіями, включаючи James Webb Space Telescope, щоб розширити можливості вивчення Всесвіту. Нові знімки Потрійної туманності не лише демонструють динаміку космічних процесів, але й підтверджують: навіть у масштабах десятиліть Всесвіт залишається живою та постійно змінною системою.
