Запуск MMX
JAXA планує запустити MMX ракетою H3 у рамках її десятого польоту. Старт запланований на 19 жовтня о 19:41 UTC, 22:41 за київським часом (20 жовтня 2026 року о 04:41:03 за японським стандартним часом) зі стартового комплексу Танегасіма.
Резервний період запуску встановлений з 21 жовтня до 7 листопада. Космічний апарат уже доставлений на Танегасіму: MMX залишив підприємство Mitsubishi Electric у Камакурі 28 березня 2026 року та 31 березня прибув на космодром, де продовжилася підготовка до запуску.
Дослідження Фобоса та Деймоса
Головне наукове завдання MMX — з'ясувати походження двох супутників Марса. Наразі розглядаються дві основні гіпотези: Фобос і Деймос можуть бути астероїдами, захопленими гравітацією Марса, або сформувалися з речовини, викинутої внаслідок великого зіткнення Марса з іншим небесним тілом.
MMX проведе дистанційні спостереження обох супутників, вивчить їхній рельєф, склад, внутрішню будову та гравітаційне поле. Апарат також спостерігатиме за Марсом, його атмосферою та навколомарсіанським космічним середовищем, щоб краще зрозуміти процеси еволюції марсіанської системи.
Приблизно через рік після запуску MMX має досягти Марса та перейти на квазісупутникову орбіту (QSO) навколо Фобоса. Тривалість роботи в околицях супутника уточнюватиметься під час підготовки наукової програми.
Посадка та збір зразків
Перед посадкою основного апарата на поверхню Фобоса має спуститися невеликий ровер IDEFIX, розроблений французьким CNES та німецьким DLR. Він досліджуватиме поверхню супутника, вивчить властивості реголіту та допоможе знизити ризики під час подальшої посадки MMX і збору зразків.
MMX оснащений двома системами відбору зразків. C-Sampler має отримати матеріал із поверхневого шару Фобоса, а пневматичний P-Sampler за допомогою струменя газу збере частинки реголіту. Зразки буде поміщено у капсулу, що повертатиметься на Землю, яка відокремиться від основного апарата перед поверненням.
Мета місії — доставити на Землю понад 10 г матеріалу з Фобоса. Аналіз цих зразків у земних лабораторіях дасть змогу визначити склад супутника значно точніше, ніж це можливо за допомогою дистанційних спостережень.
Наукові прилади MMX
Космічний апарат несе 11 наукових приладів. Вони дадуть змогу досліджувати поверхню та склад Фобоса, спостерігати за Деймосом, вивчати пилове та іонне середовище навколо супутників, а також атмосферу Марса.
Серед приладів MMX — телескопічна камера TENGOO для детального картографування поверхні, ширококутна камера OROCHI, інфрачервоний спектрометр MIRS і гамма-нейтронний спектрометр MEGANE, розроблений за участю NASA. Отримані за їхньою допомогою дані використовуватимуться, зокрема, для вибору району збору зразків.