15 червня 2026 року о 15:24 за центральноєвропейським літнім часом (CEST) на борту космічного апарата BepiColombo згасло слабке блакитне світіння. Це був останній раз, коли чотири іонні двигуни BepiColombo несли його крізь Сонячну систему. Вісім років, дев'ять гравітаційних маневрів, 1,6 мільярда кілометрів — і ось ця глава завершена. Зонд перейшов на фінальний етап прибуття до Меркурія.
Електричний вітер, що дув вісім років
BepiColombo стартував у жовтні 2018 року. Апарат став першою європейсько-японською місією до найближчої до Сонця планети, і одним із головних технічних чудес проєкту стала його рушійна установка.
На борту перелітного модуля MTM (Mercury Transfer Module) встановлено чотири іонні двигуни T6 від британської компанії QinetiQ. Вони не спалюють паливо у звичному хімічному сенсі — вони використовують електрику від величезних сонячних батарей, щоб іонізувати газ ксенон і розганяти його електромагнітним полем до колосальних швидкостей. Ця технологія, відома як сонячна електрична тяга (SEP), у рази ефективніша за класичні хімічні ракетні системи. Саме вона дозволила зонду виконати один із найзаплутаніших міжпланетних маршрутів в історії: один обліт Землі, два — Венери і шість — Меркурія.
Востаннє двигуни ввімкнулися 15 червня. Команда в Європейському центрі управління польотами (ESOC) у Дармштадті надіслала команду на вимкнення заздалегідь — час було розраховано до секунди. Вранці перед вимкненням інженери зібралися на нараду, щоб підбити підсумки роботи цієї унікальної системи. Як сказав провідний інженер з іонних двигунів Ніл Воллес, досвід BepiColombo стане основою для майбутніх місій з електричною тягою.
Вільний політ до Меркурія
З вимкненими двигунами зонд перейшов у режим вільного падіння. Тепер його рух визначається лише гравітацією Сонця та планет. Перший ключовий маневр на фінальній ділянці — відокремлення перелітного модуля MTM — відбудеться 3 вересня 2026 року. Після цього два наукові апарати — європейський MPO (Mercury Planetary Orbiter) і японський Mio (Mercury Magnetospheric Orbiter) — продовжать шлях уже використовуючи хімічні двигуни. 21 листопада вони вийдуть на орбіту навколо Меркурія. У грудні Mio займе свою робочу орбіту, а до березня 2027 року остаточну позицію займе й MPO.
Це буде перший штучний супутник на орбіті Меркурія після місії Messenger (NASA), яка завершилася в 2015 році, і перша в історії європейська місія, яка працюватиме так близько до Сонця.
