Інженери завершили встановлення роботизованого сервісного космічного апарата LINK, розробленого компанією Katalyst Space, у головну частину ракети-носія Northrop Grumman Pegasus XL. Місія, яку замовило NASA, призначена для продовження терміну служби космічної обсерваторії Neil Gehrels Swift Observatory, орбіта якої швидко знижується через підвищену сонячну активність. Запуск очікується наприкінці червня 2026 року.
Обсерваторія Swift була запущена в листопаді 2004 року (майже 22 роки тому). Вона вивчає гамма-сплески — найпотужніші вибухи у Всесвіті, а також інші космічні об'єкти та явища.
Орбіта апарата — низька навколоземна, заввишки близько 600 км. На такій висоті навіть розріджені шари атмосфери створюють опір. Зазвичай зниження орбіти відбувається повільно, і його можна передбачити.
Однак поточний сонячний цикл виявився активнішим за прогнози. Підвищена сонячна активність призводить до «розігріву» верхніх шарів атмосфери, що викликає їхнє розширення і, як наслідок, збільшення щільності на висоті польоту Swift. У результаті орбіта телескопа почала знижуватися швидше за розрахункову. Без корекції апарат може ввійти в щільні шари атмосфери й згоріти раніше запланованого терміну.
У самого Swift немає власної рушійної установки для підйому орбіти. Тому NASA уклало контракт з Katalyst Space на надання послуг з орбітального обслуговування.
LINK пристикується та підніме орбіту
LINK — це роботизований космічний апарат, спеціально розроблений для обслуговування супутників на орбіті. Він оснащений власною рушійною установкою, системою зближення та стикування, а також необхідним запасом палива.
Після запуску LINK вийде на орбіту, зблизиться зі Swift, пристикується до нього (імовірно, через штатний стикувальний або захоплювальний вузол — технічні деталі адаптера не розкрито) і потім увімкне свої двигуни, щоб підняти зв'язку на вищу орбіту, компенсуючи атмосферне гальмування.
Для Katalyst Space це перша місія з орбітального обслуговування. Попередні демонстраційні буксири (наприклад, апарати Northrop Grumman MEV) вже успішно працювали на орбіті, але вони стикувалися з супутниками зв'язку через їхні стандартні конструктивні вузли. У телескопа Swift нічого подібного немає. Тому проєкт Katalyst стане першою в історії спробою комерційного захоплення та підйому орбіти працюючого наукового апарата, який спочатку не був пристосований до стикування.
Повітряний старт з атолу Кваджалейн
Для доставки LINK до телескопа Swift компанія Katalyst обрала ракету Northrop Grumman Pegasus XL. Це один із найнезвичніших носіїв у світі. Замість старту з наземного космодрому ракету підіймає літак-носій Stargazer — модифікований L-1011 Tristar. На висоті близько 12 кілометрів літак скидає ракету, через п'ять секунд вмикається двигун першого ступеня, і Pegasus XL починає самостійний політ. Такий повітряний старт дозволяє запускати корисне навантаження з будь-якої точки поблизу екватора, не прив'язуючись до стаціонарного космодрому, і висуває менш жорсткі вимоги до погоди. NASA вже використовувало Pegasus XL для запуску наукових місій ICON (вивчення іоносфери, 2019 рік) та NuSTAR (рентгенівська астрономія, 2012 рік).
На 9 червня 2026 року встановлення LINK під головний обтічник ракети було завершено. Далі інженерам Northrop Grumman належить пристикувати Pegasus XL під фюзеляж літака Stargazer. Потім літак із ракетою перелетить з космодрому Воллопс у Вірджинії на атол Кваджалейн у Тихому океані (відстань близько 11 тисяч кілометрів, близько 15 годин польоту). Кваджалейн входить до складу Республіки Маршаллові Острови й розташований лише на 8,7 градуса північної широти — майже на екваторі. Запуск з екваторіальної широти дає максимальний приріст вантажопідйомності за рахунок обертання Землі. Сам запуск очікується наприкінці червня 2026 року.
