Northrop Grumman — один із найтихіших, але найвпливовіших гравців у космічній індустрії. Компанія стоїть за створенням лунного модуля Apollo, телескопа James Webb, новітнього бомбардувальника-невидимки B-21 Raider та десятків військових і наукових супутників. Сьогодні це третій за величиною оборонний підрядник у світі з річним доходом понад $42 млрд, чия космічна експертиза охоплює все — від твердопаливних двигунів до міжпланетних обсерваторій.
Сучасний космічний потенціал Northrop Grumman — це результат злиття легендарних авіаційних компаній Grumman (заснованої 1929 року, яка побудувала місячний модуль Apollo) та Northrop (заснованої 1939 року, яка створила бомбардувальники-невидимки B-2 та B-21), а також подальшої інтеграції понад 20 інноваційних фірм, зокрема Westinghouse, Teledyne Ryan, TRW та, найголовніше, Orbital ATK у 2018 році, що перетворило корпорацію на вертикально інтегрованого гравця, здатного створювати ракети від двигуна до головного обтічника.
Northrop Grumman Antares — це американська ракета-носій середнього класу, яка використовується для доставки вантажного корабля Cygnus на Міжнародну космічну станцію (МКС). Ракета запускається з космодрому Воллопс (Вірджинія). Найновіша версія — Antares 330 — отримала новий перший ступінь із сімома двигунами Miranda (розроблений компанією Firefly Aerospace), тоді як другий ступінь залишився перевіреним твердопаливним прискорювачем Castor 30XL виробництва Northrop Grumman. Така модернізація підвищила вантажопідйомність до 10 500–10 800 кг на низьку навколоземну орбіту. Перший політ Antares 330 заплановано на 2026 рік. Ракета стала стратегічною відповіддю на припинення поставок російських двигунів та українських перших ступенів після 2022 року. На основі Antares 330 спільно з Firefly розробляється потужніша ракета Eclipse вантажопідйомністю до 16 300 кг.
Попередні версії ракети Antares (серії 100 та 230) були унікальним прикладом міжнародної кооперації: їхні перші ступені розробляли та виготовляли в Україні (КБ «Південне» та «Південмаш»), а оснащувалися вони двигунами виробництва Росії — спочатку НК-33 (модернізовані в США під назвою AJ26), а згодом двома потужними РД-181 від НПО «Енергомаш». Версія Antares 230+, яка використовувала саме російські РД-181 та українські баки, успішно літала з 2016 року, але через повномасштабне вторгнення Росії в Україну в 2022 році ця кооперація стала неможливою. У серпні 2023 року відбувся останній запуск такої ракети (місія NG-19), після чого Northrop Grumman відмовилася від іноземних компонентів на користь американських.
Eclipse (раніше відома під робочою назвою MLV — Medium Launch Vehicle) — це нова частково багаторазова ракета-носій середнього класу, яку спільно розробляють Northrop Grumman та Firefly Aerospace. Вона є продовженням лінійки Antares 330, але на відміну від попередника, її перший ступінь має повертатися на Землю та використовуватися повторно. Eclipse має довжину 59 метрів, діаметр головного обтічника 5,4 метра та використовує перевірену авіоніку від Antares. Силова установка першого ступеня — сім рідинних двигунів Miranda (Firefly) на гасі та кисні, другого — вакуумний двигун Vira.
Ракета здатна виводити до 16 300 кг на низьку опорну орбіту (LEO) та до 3 200 кг на геоперехідну орбіту (GTO). Це дозволяє їй зайняти «золоту середину» між малою ракетою Firefly Alpha та важкими носіями на кшталт Falcon-9, що робить її ідеальною для програм Національної безпеки США (NSSL Lane 1) та розгортання супутникових угруповань. Перший політ Eclipse попередньо заплановано на 2026 рік з космодрому на острові Воллопс (Вірджинія).
Minotaur — це родина американських твердопаливних ракет-носіїв легкого та середнього класу, створених компанією Northrop Grumman (раніше Orbital Sciences) за контрактом з Космічними силами США в рамках програми Rocket Systems Launch Program. Унікальність цього сімейства полягає в тому, що воно будується з використанням відпрацьованих ступенів міжконтинентальних балістичних ракет, знятих з озброєння за договорами про скорочення ядерних арсеналів. Перші дві моделі — Minotaur I та Minotaur II — використовують компоненти ракет Minuteman, тоді як потужніші Minotaur IV, V та VI побудовані на базі важких Peacekeeper.
Ракета Minotaur I призначена для запуску малих супутників на низьку орбіту (до 580 кг) та вперше полетіла у 2000 році. Minotaur IV здатна виводити вже до 1735 кг корисного навантаження; вона складається з трьох ступенів від Peacekeeper та комерційного четвертого ступеня Orion 38. Перший політ цієї версії відбувся у 2010 році. Minotaur V — це п'ятиступенева модифікація для високоенергетичних місій (аж до місячних траєкторій), яка у 2013 році успішно запустила зонд NASA LADEE до Місяця. Існує також комерційна версія Minotaur-C (колишня назва Taurus), яка використовує сучасні твердопаливні двигуни замість знятих з озброєння МБР. Загалом сімейство Minotaur здійснило вже понад 30 успішних пусків з усіх основних американських космодромів, доводячи свою надійність та універсальність для державних місій.
Cygnus — це серія американських вантажних космічних кораблів, створених компанією Northrop Grumman (раніше Orbital Sciences) для постачання Міжнародної космічної станції (МКС) за програмою Commercial Resupply Services (CRS) NASA. Корабель складається з двох основних модулів: сервісного (Service Module), що містить системи енергопостачання, орбітальні двигуни та авіоніку, та герметичного вантажного модуля (Pressurized Cargo Module, PCM), який виготовляє італійська компанія Thales Alenia Space.
За час експлуатації корабель пройшов кілька модифікацій. Стандартна версія (перші польоти) мала довжину 5,1 м, вантажопідйомність до 2 750 кг та внутрішній об'єм 18,9 м³. Починаючи з місії OA-4 (5-й політ), була введена Enhanced Cygnus (або «подовжена версія»), яка збільшила довжину вантажного модуля до 6,36 м, а об'єм — до 27 м³, що дозволило збільшити вантажопідйомність до 3 750–3 800 кг. У 2025 році дебютувала найновіша версія — Cygnus XL (також відома як Next-Generation Cygnus). Вона стала ще довшою на 1,6 м, а її вантажопідйомність зросла приблизно на третину — до 5 000 кг при внутрішньому об'ємі 36 м³.
Крім ракет та вантажних кораблів, компанія є одним із ключових розробників супутникових систем, закриваючи повний цикл: від універсальних платформ і наукових обсерваторій до передових військових програм стеження та обслуговування супутників на орбіті.
Флагманською розробкою компанії в галузі супутникобудування є платформа ESPAStar . Це не просто супутникова платформа (satellite bus), а революційна концепція модульного та економічно ефективного космічного апарата. Раніше під кожну місію створювався унікальний супутник — довго і дорого. ESPAStar вирішує цю проблему: це стандартизована «платформа-трансформер», яка дозволяє замовникам не будувати супутник з нуля, а буквально «пристебнути» своє корисне навантаження до готового, перевіреного «шасі» з електроживленням, двигунами та зв'язком .
Платформа оснащена шістьма універсальними портами для розміщення корисного навантаження і може працювати на будь-яких орбітах — від низької навколоземної до геостаціонарної. Ключова особливість ESPAStar — це можливість запуску як попутного вантажу. Вона встановлюється на перехідник ESPA (EELV Secondary Payload Adapter), що дозволяє їй «діставатися» до космосу разом з основним супутником, використовуючи вільне місце на ракеті. Це як організувати доставку вашого обладнання на орбіту за принципом «вантажного потяга» або карпулінгу, що радикально знижує вартість запуску .
Northrop Grumman — це «невидимий герой» багатьох флагманських наукових місій NASA. Компанія не лише будує самі супутники, але й створює для них ключові компоненти.
James Webb Space Telescope (JWST). Будучи генеральним підрядником, Northrop Grumman відповідала за збірку, інтеграцію та тестування найскладнішого космічного телескопа в історії. Зокрема, саме компанія створила культове 5-шарове сонячне захисне покриття розміром з тенісний корт, без якого JWST не зміг би працювати .
Програма NASA Explorers. Northrop Grumman є ключовим партнером NASA в рамках найстарішої безперервної програми агентства. Компанія побудувала 8 з 13 останніх запущених супутників за цією програмою, включаючи майбутні місії COSI (гамма-обсерваторія) та UVEX (ультрафіолетовий телескоп) на базі своєї платформи LEOStar-2.
Місія STPSat-6. У рамках спільної місії з Космічними силами США та NASA, супутник STPSat-6 (побудований на базі висококласної платформи A-500) вивів на орбіту дев'ять різних експериментів. Серед них — лазерна система зв'язку NASA LCRD (Laser Communications Relay Demonstration), яка в 10-100 разів швидша за радіочастотні системи, та датчик CEASE III для вивчення космічної погоди .
Космічний портфель Northrop Grumman включає ключові оборонні програми, що забезпечують національну безпеку США.
Стратегічне попередження (NGP та FORGE): Компанія є головним підрядником зі створення супутників наступного покоління NGP (Next-Generation Polar). Ці апарати, що працюють на високоеліптичних орбітах, призначені для виявлення та відстеження балістичних і гіперзвукових ракет над Північною півкулею — найшвидшому шляху потенційної загрози для США . Northrop Grumman також отримала контракт на $244 млн у рамках програми FORGE (Future Operationally Resilient Ground Evolution) на створення наземних станцій ретрансляції даних від супутникового угруповання раннього попередження Next-Gen OPIR .
Орбітальний сервіс та ремонт (RSGS): Спільно з DARPA та Дослідницькою лабораторією ВМС США (NRL) Northrop Grumman створює революційну систему роботизованого обслуговування супутників RSGS (Robotic Servicing of Geosynchronous Satellites) . Космічний апарат-ремонтник MRV (Mission Robotic Vehicle) зможе стикуватися, інспектувати, ремонтувати і навіть «апгрейдити» супутники на орбіті, продовжуючи їхнє життя на роки. У 2025 році успішно завершилися випробування роботизованого корисного навантаження, яке було інтегроване з платформою Northrop Grumman . По суті, це перший крок до створення космічної інфраструктури, де супутники не викидаються після поломки, а обслуговуються та модернізуються прямо на орбіті.
Зв'язок і розвідка: Компанія розробляє супутникові антени для військових літаків за програмою DEUCSI (Defense Experimentation Using Commercial Space Internet), яка дозволить використовувати комерційні інтернет-сузір'я (на кшталт Starlink) для потреб Пентагону. Крім того, Northrop Grumman є одним із головних претендентів на контракт у $8 млрд на створення супутників зв'язку нового покоління на заміну застарілій системі AEHF.
Незважаючи на потужний космічний напрям, Northrop Grumman передусім є авіаційним та оборонним гігантом. Компанія створила культовий бомбардувальник-невидимку B-2 Spirit та його наступника — B-21 Raider («бомбардувальник шостого покоління»). Також у її портфелі — безпілотні розвідники Global Hawk, літаки ДРЛВ E-2D Hawkeye та безпілотні «вірні ведені» для винищувачів за програмою Talon CCA.
На землі Northrop Grumman відома завдяки інтегрованій системі протиповітряної та протиракетної оборони IBCS, яка об'єднує різнорідні радари та пускові установки в єдину мережу. Через свій підрозділ Orbital ATK компанія є лідером у виробництві твердопаливних ракетних двигунів — від бокових прискорювачів SLS (NASA Artemis) до міжконтинентальних балістичних ракет Sentinel, зенітних ракет для систем Patriot/THAAD та гіперзвукової зброї. Цей напрям забезпечує Northrop Grumman стабільні оборонні контракти на десятиліття вперед.
Northrop Grumman — це унікальний оборонний підрядник, який поєднує авіацію, космос: від ракет і супутників до місячних програм та оборону. Саме це розмаїття робить компанію критично важливим партнером для Пентагону та NASA, забезпечуючи їй портфель замовлень на десятки років вперед.
NASA успішно запустила місію Swift Boost Mission, в рамках якої роботизований апарат LINK було виведено на навколоземну орбіту ракетою Pegasus XL. У найближчі тижні космічний буксир має зблизитися з орбітальною обсерваторією Neil Gehrels Swift Observatory та підняти її орбіту, продовживши термін наукової експлуатації телескопа, який працює на орбіті вже понад два десятиліття. Це 153-й орбітальний запуск у 2026 році.
18 червня 2026 року з льотного поля NASA Wallops Flight Facility злетів літак Stargazer — модифікований L-1011 компанії Northrop Grumman. Під його фюзеляжем закріплено ракету-носій Pegasus XL з роботизованим космічним апаратом LINK на борту. Повітряне судно взяло курс на атол Кваджалейн у південній частині Тихого океану (Республіка Маршаллові Острови), звідки наприкінці червня відбудеться запуск LINK на орбіту.
Інженери завершили встановлення роботизованого сервісного космічного апарата LINK, розробленого компанією Katalyst Space, у головну частину ракети-носія Northrop Grumman Pegasus XL. Місія, яку замовило NASA, призначена для продовження терміну служби космічної обсерваторії Neil Gehrels Swift Observatory, орбіта якої швидко знижується через підвищену сонячну активність. Запуск очікується наприкінці червня 2026 року.
Компанія SpaceX 11 квітня здійснила запуск вантажного космічного корабля Northrop Grumman Cygnus з місією поповнення запасів CRS NG-24 для Міжнародної космічної станції за допомогою ракети-носія Falcon 9 зі стартового майданчика SLC-40 на мисі Канаверал у Флориді, США. Це 80-й орбітальний запуск у 2026 році.
Американська компанія Northrop Grumman 7 квітня здійснила запуск ракети Minotaur IV з місією STP-S29A, метою якої було виведення на орбіту демонстраторів технологій для розвитку майбутніх космічних систем. Старт ракети здійснено зі стартового комплексу SLC-8 на базі Космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 75-й орбітальний запуск у 2026 році.
Вантажний космічний корабель Cygnus XL, який виконує місію постачання CRS-23, готується залишити Міжнародну космічну станцію (МКС) після більш ніж чотирьох місяців роботи на орбіті. Розстикування заплановане на четвер, 12 березня.
NASA призначило Northrop Grumman відповідальною за виконання двох вантажних місій до Міжнародної космічної станції (МКС) у 2028 та 2029 роках. Відповідне повідомлення про контракт відомство опублікувало 21 листопада; у ньому зазначається, що контракт без конкурсу буде виданий єдиному постачальнику в рамках чинної угоди Commercial Resupply Services 2 (CRS-2). Сума угоди в документі була прихована.
NASA відклало прибуття вантажного корабля Cygnus до Міжнародної космічної станції (МКС) після того, як основний двигун корабля несподівано зупинився раніше запланованого часу під час двох маневрів підвищення орбіти. Мова про місію NG-23 — перший політ збільшеної версії Cygnus (Cygnus XL), запущеної 14 вересня 2025 року на ракеті SpaceX Falcon 9 з приблизно 4 990 кг вантажу.
15 вересня 2025 року компанія SpaceX здійснила запуск космічного корабля Cygnus CRS-2 NG-23 з місією поповнення запасів на Міжнародну космічну станцію (МКС) за допомогою ракети Falcon 9 Block 5 зі стартового майданчика SLC-40 Космічного центру на мисі Канаверал у штаті Флорида. Це 210-й орбітальний запуск у 2025 році.
Американська компанія Northrop Grumman планує запуск ракети Minotaur IV з демонстраційною місією EWS-OD 1. Старт ракети здійснять з космічного стартового комплексу SLC-8 на базі Космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США.
Американська компанія SpaceX 20 квітня 2025 року запустила корисне навантаження NROL-145 для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 Block 5 з космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 79-й орбітальний запуск у 2025 році.
Американська компанія Northrop Grumman 16 квітня 2025 року запустила секретне корисне навантаження NROL-174 для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Minotaur IV із космічного стартового комплексу SLC-8 на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 77-й орбітальний запуск у 2025 році.
Американська компанія SpaceX 12 квітня 2025 року запустила корисне навантаження NROL-192 для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 Block 5 з космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 74-й орбітальний запуск у 2025 році.
Вантажний корабель Cygnus місії NG-21 успішно відстикувався від Міжнародної космічної станції (МКС) 28 березня 2025 року о 13:55 за московським часом. Відстиковка була проведена за допомогою 17-метрового маніпулятора Canadarm2, який відвів корабель на безпечну відстань від станції.
NASA та Northrop Grumman ухвалили рішення не запускати вантажний корабель Cygnus до Міжнародної космічної станції (МКС) у червні, як планувалося раніше, після виявлення пошкоджень модуля корабля.
Американська компанія SpaceX 21 березня 2025 року запустила корисне навантаження NROL-57 для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 Block 5 із космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 58-й орбітальний запуск у 2025 році.
SpaceX планує запуск вантажного космічного корабля Northrop Grumman Cygnus з місією поповнення запасів CRS NG-25 для МКС зі стартового комплексу 39A Космічного центру імені Кеннеді у штаті Флорида, США.
Northrop Grumman планує запуск вантажного космічного корабля Cygnus із місією поповнення запасів CRS NG-22 для МКС зі стартового майданчика LP-0A космодрому Воллопс (штат Вірджинія, США).
Американська компанія SpaceX 10 січня 2025 року успішно запустила корисне навантаження для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 Block 5 NROL-153 із космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 5-й орбітальний запуск у 2025 році.
Американська компанія SpaceX 17 грудня 2024 року запустила корисне навантаження для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 Block 5 NROL-149 із космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 243-й орбітальний запуск у 2024 році.
Американська компанія SpaceX 30 листопада 2024 року запустила корисне навантаження для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 із космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 225-й космічний запуск у 2024 році.
SpaceX 24 жовтня 2024 року запустила корисне навантаження для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 із космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 192-й космічний запуск у 2024 році.
SpaceX 6 вересня 2024 року здійснила запуск корисного навантаження для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 із космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 160-й космічний запуск у 2024 році.
За допомогою ракети SpaceX Falcon 9 на орбіту 12 серпня 2024 року відправили два супутники зв'язку ASBM (Arctic Satellite Broadband Mission) 1 і 2 з космічного стартового комплексу 4Е (Space Launch Complex 4E) на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 143-й космічний запуск у 2024 році.
Запуск вантажного космічного корабля Cygnus CRS-2 NG-21 з місією поповнення запасів для МКС успішно відбувся 4 серпня 2024 року за допомогою ракети-носія SpaceX Falcon 9 Block 5 з Космічного стартового комплексу №40 на мисі Канаверал у Флориді. Це 139-й космічний запуск у 2024 році.
Починаючи з Artemis IV, астронавти "працюватимуть удома" за допомогою модуля Habitation and Logistics Outpost (HALO), наданого компанією Northrop Grumman, та інтегрованого в наступні місії модуля Lunar I-Hab, наданого Європейським космічним агентством (ESA). Разом ці елементи, розроблені для життя, дадуть змогу астронавтам перебувати на місячній орбіті протягом 30 і більше днів.
SpaceX 29 червня 2024 року запустила корисне навантаження для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 з космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 121-й космічний запуск у 2024 році.
Майбутня місія NASA Artemis II обіцяє відкрити нові можливості для підвищення безпеки космічних подорожей. Спираючись на успіх безпілотної місії Artemis I у 2022 році, наступна стане місією NASA з екіпажем, який вирушить до Місяця на борту космічного корабля Orion.
SpaceX 22 травня 2024 року запустила секретне корисне навантаження для Національного управління військово-космічної розвідки США (National Reconnaissance Office, NRO) за допомогою ракети Falcon 9 з космічного стартового комплексу SLC-4E на базі космічних сил Ванденберг у Каліфорнії, США. Це 96-й космічний запуск у 2024 році.
Компанії Northrop Grumman і Firefly Aerospace спільно розробляють нову Medium launch vehicle (MLV), яка поєднує в собі найкращі перевірені технології, системи та досвід обох компаній у проведенні місій, щоб заповнити порожнечу на ринку середніх ракет-носіїв, який не достатньо обслуговується.
SpaceX здійснила запуск вантажного космічного корабля Cygnus CRS-2 NG-20 із місією поповнення запасів для МКС. Старт ракети-носія Falcon 9 Block 5 відбувся з Космічного стартового комплексу 40 на мисі Канаверал, Флорида, США. Це 21-й орбітальний запуск у 2024 році.
Вантажний космічний корабель Cygnus вперше буде запущений за допомогою ракети Falcon 9, і ця комбінація потребувала більше змін у ракеті, ніж у космічному кораблі.
Компанія Northrop Grumman провела випробування нового твердопаливного ракетного двигуна, що знаменує собою початок щорічної випробувальної кампанії з демонстрації передових технологій, які можуть бути включені до космічних та оборонних програм.
Northrop Grumman відмовиться від планів щодо розробки власної комерційної космічної станції і натомість надаватиме допомогу конкуруючій компанії під керівництвом Voyager Space, оголосили компанії 4 жовтня.
Місія поповнення запасів на МКС стартувала 2 серпня за допомогою ракети Northrop Grumman Antares 230+ з космічним кораблем Cygnus CRS-2 NG-19 із космодрому на острові Воллопс, Вірджинія, США.
Космічну вантажівку Cygnus планують відправити до Міжнародної космічної станції у останньому польоті версії ракети Antares з російськими та українськими компонентами.
NASA і Northrop Grumman планують старт ракети компанії Antares і космічного корабля Cygnus під назвою S.S. Laurel Clark не раніше 20:30 EDT вівторка, 2 серпня, з майданчика 0A Центрально-Атлантичного регіонального космодрому в льотному центрі Уоллопс у Вірджинії
У 1940-х роках письменник-фантаст Айзек Азімов теоретизував концепцію збору сонячної енергії в космосі, а потім передачі цієї енергії на Землю. А сьогодні команда проекту Northrop Grumman’s Space Solar Power Incremental Demonstrations and Research (SSPIDR) перетворює цю наукову фантастику в реальність, постійно просуваючись до передачі сонячної енергії з космосу в будь-яку точку Землі.
Вантажний космічний корабель Northrop Grumman Cygnus успішно злітає до Міжнародної космічної станції. Старт відбувся 7 листопада 2022 року з майданчика Pad-0A космодрома NASA у Уоллопсі, штат Вірджинія, о 5:32 ранку за східним часом. Це передостанній політ поточної версії ракети Antares 230+ компанії. Космічний корабель Cygnus має прибути до МКС 9 листопада.
Компанія Northrop Grumman готується до запуску ракети Antares 230+ з острова Уоллопс, штат Вірджинія, яка мала відправити місію NG-18 до Міжнародної космічної станції (МКС) о 5:50 ранку за східним стандартним часом (10:50 UTC) у неділю, 6 листопада. Однак пожежна тривога в центрі управління місією Cygnus спочатку перенесла запуск на 5:55 ранку за східним стандартним часом, тобто кінець вікна, але зрештою запуск перенесли на наступну добу.
