Хаббл (Hubble) – це космічний телескоп, запущений у космос у 1990 році НАСА та Європейським космічним агентством. Він був названий на честь американського астронома Едвіна Хаббла та використовується для вивчення космічних об'єктів у видимому, ультрафіолетовому та інфрачервоному діапазонах спектру.
Хабл дозволяє вченим отримувати детальні зображення зірок, галактик та інших об'єктів у космосі, а також вивчати їх фізичні характеристики, наприклад, відстані, розміри, швидкості обертання, хімічний склад та температуру.
Хаббл також дозволяє вченим досліджувати минуле Всесвіту, тому що світло від далеких об'єктів досягає нас через мільйони та мільярди років. Це дозволяє вченим отримувати інформацію про стан Всесвіту на ранніх стадіях його розвитку та вивчати процеси, що призвели до формування галактик та зоряних скупчень.
За час своєї роботи Хаббл зробив безліч важливих наукових відкриттів та відкрив безліч нових галактик та зіркових систем. Він також допоміг вченим краще зрозуміти структуру та еволюцію Всесвіту.
Але під час однієї орбіти, яку спостерігали за допомогою космічного телескопа NASA Hubble, планета виглядала так, ніби вона взагалі не втрачає жодного матеріалу, тоді як орбіта, яку спостерігали за допомогою Hubble через півтора року, показала явні ознаки втрати атмосфери.
Неправильна галактика Arp 263 ховається на задньому плані цього знімка, отриманого космічним телескопом Хаббла НАСА/ЕКА, але на цьому зображенні переважає зірковий фотобомбардувальник, яскрава зірка BD+17 2217.
Це зображення астероїда Dimorphos, зроблене космічним телескопом NASA/ESA Hubble 19 грудня 2022 року, майже через чотири місяці після того, як астероїд зіткнувся з місією NASA DART (Double Asteroid Redirection Test).
Спіральна галактика UGC 11860, здається, спокійно пливе на тлі фонових галактик на цьому зображенні, зробленому космічним телескопом Хаббл NASA/ESA.
На цьому зображенні, отриманому космічним телескопом NASA/ESA Hubble, пропливає галактика NGC 7292 у супроводі жменьки яскравих зірок та нечітких плям дуже далеких галактик на задньому плані. Він знаходиться приблизно за 44 мільйони світлових років від Землі в сузір'ї Пегаса.
Спіральна галактика NGC 298 на цьому зображенні, зробленому космічним телескопом Хаббла NASA/ESA, лежить на відстані приблизно 89 мільйонів світлових років від нас у сузір’ї Кита і виглядає ізольованою на цьому зображенні — лише кілька далеких галактик і зірок переднього плану супроводжують самотню галактику.
Астрономи відзначили перші ознаки наявності найближчої до нашої планети чорної діри проміжної маси в зоряному скупченні M4.
Дві компанії розкрили подробиці про те, як вони можуть підняти орбіту космічного телескопа Хаббл. Наразі NASA оцінює цю та інші концепції, запропоновані агентству.
На цьому зображенні, зробленому космічним телескопом Hubble NASA/ESA, можна побачити величезне скупчення галактик у центрі. Цей космічний левіафан можна впізнати за викривленнями простору-часу навколо нього, схоже на зануреного морського монстра, що викликає хвилі на поверхні.
Астрономи святкують 33-ту річницю запуску космічного телескопа Хаббл, зробивши ефірну фотографію сусідньої області зореутворення, NGC 1333. Туманність знаходиться в молекулярній хмарі Персея та розташована на відстані приблизно 960 світлових років від нас.
На цьому яскравому зображенні, зробленому космічним телескопом Hubble NASA/ESA, зображено Z 229-15, небесний об’єкт, який знаходиться на відстані приблизно 390 мільйонів світлових років від Землі в сузір’ї Ліри.
З моменту свого запуску в 1990 році космічний телескоп «Хаббл» НАСА/ЄКА був міжпланетним погодним спостерігачем, що стежить за постійно мінливою атмосферою значною мірою газоподібних зовнішніх планет. І це немиготливе око, яке дозволяє гостроті і чутливості Хаббла відстежувати калейдоскоп складних дій з часом. Днями опубліковано нові зображення Юпітера та Урану.
На цьому зображенні, зробленому космічним телескопом Хаббл NASA/ESA, «галактика-медуза» з щупальцями зірок висить у чорнильній темряві.
Нова симуляція показує, як космічний телескоп NASA імені Ненсі Грейс Роман поверне назад космічний годинник, розкривши Всесвіт, що розвивається, як ніколи раніше, коли він буде запущений у травні 2027 року. Завдяки своїй здатності швидко знімати величезні простори космосу, «Роман» допоможе нам зрозуміти, як Всесвіт перетворився з первісного моря заряджених частинок у заплутану мережу величезних космічних структур, які ми бачимо сьогодні.
Вражаюча трійка галактик, що зливаються, у сузір’ї Волопаса займає центральне місце на цьому захоплюючому зображенні, зробленому космічним телескопом Hubble NASA/ESA. Ці три галактики налаштовані на курс зіткнення та згодом зіллються в одну більшу галактику, спотворюючи спіральну структуру одна одної через взаємну гравітаційну взаємодію в процесі. Непов’язана галактика на передньому плані, здається, спокійно пливе поруч із місцем зіткнення, а на задньому плані видно розмазані форми набагато більш віддалених галактик.
Эффектное трио сливающихся галактик в созвездии Волопаса занимает центральное место на этом захватывающем изображении, полученном космическим телескопом Hubble NASA/ESA. Эти три галактики готовятся столкнуться и в конечном итоге слиться в одну большую галактику, искажая в процессе спиральную структуру друг друга за счет взаимного гравитационного взаимодействия. Несвязанная галактика на переднем плане, кажется, безмятежно плывет рядом со столкновением, а на заднем плане видны размытые очертания гораздо более далеких галактик.
Дослідники знайшли докази існування нового типу планет, які вони назвали «водним світом», де вода становить велику частину всієї планети. Ці світи, виявлені в планетній системі на відстані 218 світлових років від нас, не схожі ні на одну з планет нашої Сонячної системи.
Крихітна галактика HIPASS J1131–31 виглядає з-за блиску зірки TYC 7215-199-1, зірки Чумацького Шляху, розташованої між Хабблом і галактикою. Сто років тому ця зірка на передньому плані, що швидко рухається, з’явилася б прямо в полі зору, і цю галактику «Пікабу» взагалі не було б виявлено.
На зображенні, яке опубліковано на сайті космічного телескопу Хаббл NASA/ESA, привертає увагу вражаюче злиття галактик Arp-Madore 417-391. Каталог Арп-Мадоре — це колекція особливо дивних галактик, поширених по всьому південному небу, і включає колекцію галактик, що тонко взаємодіють між собою, а також більш видовищних галактик, що стикаються.
В даний час вважається, що в усіх галактиках і скупченнях галактик домінує темна матерія — невловима величина, над визначенням природи якої астрономи все ще ламають голову. Абель 611, сяюче скупчення галактик, зображене на цьому знімку телескопу Hubble, не є винятком. Насправді Abell 611 є популярною мішенню для дослідження темної матерії, частково через численні приклади сильного гравітаційного лінзування, видимого серед заплутаної мережі галактик скупчення.
Дві взаємодіючі галактики, що утворюють пару, відому як Arp-Madore 608-333, здається, пливуть поруч на цьому зображенні, зробленому космічним телескопом Хаббл NASA/ESA. Незважаючи на те, що вони здаються спокійними та незворушними, вони непомітно спотворюють одна одну через взаємну гравітаційну взаємодію, яка руйнує та спотворює обидві галактики. Ця затягнута галактична взаємодія була зафіксована вдосконаленою камерою Хаббла для оглядів.
Дві великі обсерваторії NASA, космічний телескоп «Джеймс Вебб» та космічний телескоп «Хаббл», зробили знімки унікального експерименту НАСА, спрямованого на навмисне розбиття космічного корабля на невеликому астероїді під час першого в світі космічного випробування захисту планети. Ці спостереження за допомогою тесту подвійного перенаправлення астероїдів (DART) відзначають перший випадок, коли Вебб і Хаббл одночасно спостерігали одну і ту ж небесну ціль.
У четвер, 22 вересня, NASA та SpaceX підписали нефінансовану угоду про Космічний акт, щоб вивчити доцільність реалізації ідеї SpaceX і програми Polaris щодо виведення космічного телескопа Hubble на вищу орбіту за допомогою космічного корабля Dragon без жодних витрат для уряду.
