Україна випробовує ракету повітряного старту і може вийти на орбіту вже до кінця цього року, потенційно випередивши низку західноєвропейських космічних стартапів, які роками намагаються запустити власні малі ракети-носії.
Про проєкт вперше стало відомо в середині квітня після заяви Федора Веніславського, голови парламентського підкомітету з питань державної безпеки, оборони та оборонних інновацій. Розробку веде компанія Orbit Boy, що виділилася зі структури Українського космічного агентства.
Видання Supercluster поспілкувалося з джерелом усередині компанії, яке побажало залишитися анонімним, щоб уточнити деталі. За його словами, заяви Веніславського виявилися не зовсім точними.
Раніше стверджувалося, що Україна вже провела два запуски ракети з повітряного носія. Однак джерело уточнило, що йшлося про скидання інженерного макета з літака, а також про два суборбітальні запуски повноцінної ракети з наземного майданчика.
Випробування пройшли наприкінці 2025 року. Перший орбітальний запуск з літака компанія розраховує провести до кінця 2026 року за підтримки українських військових. «Ми успішно протестували сам процес скидання з повітря, а також окремо виконали два суборбітальні запуски із землі, піднявшись вище 200 кілометрів. Це дозволило перевірити двигуни, електроніку та всю систему в цілому», — зазначив джерело. «Це необхідний етап перед повноцінним запуском з літака».
У рамках випробувань військово-транспортний літак Ан-70 підняв макет ракети на висоту близько 5 000 метрів, після чого він був скинутий з вантажного відсіку. Інженери збирали дані, щоб переконатися, що конструкція стабільно поводиться при виході з літака та проходженні щільних шарів атмосфери.
Розробка ведеться з 2021 року — ще до початку повномасштабної війни — і спирається на значну технологічну спадщину України в ракетно-космічній сфері.
«Спочатку це була приватна ініціатива. Після початку війни фінансування стало практично недоступним, і ми рухалися повільно, за рахунок власних ресурсів. Але в міру наближення до випробувань ситуація змінилася — виникла реальна потреба в незалежному доступі до космосу», — додав джерело.
Недооцінена космічна держава
Україна відігравала важливу роль у радянській космічній програмі. Саме тут народився та здобув освіту Сергій Корольов — головний конструктор, який стояв за першими космічними досягненнями СРСР. Крім того, підприємства «Південмаш» і КБ «Південне» в Дніпрі виробляли значну частину радянських ракет.
До початку війни «Південмаш» постачав перші ступені для американських ракет Antares компанії Northrop Grumman, а італійська компанія Avio продовжує закуповувати двигуни для ракети Vega C.
Ця спадщина дозволяє Orbit Boy рухатися вперед швидше, ніж багатьом конкурентам.
«Ми спираємося на величезний інженерний доробок, створений ще в радянський час. Багато технологій так і не були комерціалізовані, але зараз вони знаходять застосування», — зазначив джерело.
Додатковим фактором стала ситуація воєнного часу. Закритий повітряний простір та особливий режим регулювання дозволяють проводити випробування швидше, ніж у більшості європейських країн.
«Зараз значно простіше проводити запуски з точки зору дозволів. Це дає нам можливість рухатися швидше», — сказав джерело.
Спроба зробити те, що не вдалося Virgin Orbit
Orbit Boy використовує концепцію повітряного старту, аналогічну тій, що застосовувала компанія Virgin Orbit, яка припинила діяльність у 2023 році. Однак український проєкт може виявитися більш життєздатним. За словами джерела, ключова перевага — в нижчій вартості розробки та експлуатації. При значно менших витратах команда здатна реалізовувати складні інженерні рішення. «За десятки мільйонів євро ми можемо зробити те, на що західні компанії витрачають мільярди», — стверджує він.
Ракета Orbit Boy компактніша та простіша: довжина — близько 12 метрів, маса — 14 тонн. Вона може запускатися з різних транспортних літаків, включаючи Ан-70, Airbus A400M та Boeing C-17. На відміну від системи Virgin Orbit, де ракета кріпилася під крилом, українська розробка передбачає скидання з вантажного відсіку. Це спрощує архітектуру та розширює вибір носіїв. Триступенева ракета розрахована на виведення до 400 кг корисного навантаження і використовує тверде паливо, рецептура якого заснована на радянських розробках.
«Тверде паливо дає нам серйозну перевагу: ракета може зберігатися до 10 років без деградації. У випадку з рідким паливом потрібна складна інфраструктура заправки», — пояснив джерело.
Темний кінь на ринку запусків
За оцінками компанії, комерційні запуски можуть розпочатися менш ніж через два роки. Сьогодні на ринку малих носіїв стабільно працюють лише кілька гравців, включаючи Electron компанії Rocket Lab та Alpha від Firefly Aerospace.
У Європі одразу кілька стартапів — PLD Space, Isar Aerospace, Rocket Factory Augsburg, Latitude, MaiaSpace та Skyrora — вже довгий час намагаються вийти на ринок запусків. При цьому британська компанія Orbex нещодавно зіткнулася з серйозними фінансовими труднощами.
«Європі гостро потрібен незалежний доступ до космосу. Ми вважаємо, що можемо його забезпечити», — заявив джерело.
Переваги повітряного старту
Головна перевага повітряного старту — гнучкість. Літак може вийти в оптимальну точку запуску, що дозволяє обирати більш вигідні орбіти.
«Наземні космодроми жорстко прив'язані до географії. Повітряний старт знімає ці обмеження», — зазначив джерело.
За роки війни українська інженерна школа продемонструвала здатність швидко адаптуватися та створювати складні технологічні рішення. Чи зможе цей досвід трансформуватися в успіх на космічному ринку — покаже найближчий час.
