Дослідники знайшли докази існування нового типу планет, які вони назвали «водним світом», де вода становить велику частину всієї планети. Ці світи, виявлені в планетній системі на відстані 218 світлових років від нас, не схожі ні на одну з планет нашої Сонячної системи.
Коли зонд низько пролітав над вершинами хмар гігантської планети, його прилад JunoCam зафіксував цей погляд на два найбільші супутники Юпітера. На передньому плані можна побачити схожі на ураган спіральні візерунки вітру, які називаються вихорами, що обертаються в північній полярній області планети. Ці потужні шторми можуть досягати понад 30 миль (50 кілометрів) у висоту та сотні миль у поперечнику.
Крихітна галактика HIPASS J1131–31 виглядає з-за блиску зірки TYC 7215-199-1, зірки Чумацького Шляху, розташованої між Хабблом і галактикою. Сто років тому ця зірка на передньому плані, що швидко рухається, з’явилася б прямо в полі зору, і цю галактику «Пікабу» взагалі не було б виявлено.
Приблизно 2500 років тому зірка викинула більшу частину свого газу, утворивши прекрасну туманність «Південне кільце» (NGC 3132), обрану як один із перших п’яти пакетів зображень космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST).
На зображенні Титана, яке зроблено інструментом NIRCam космічного телескопа NASA/ESA/CSA James Webb 4 листопада 2022 року ліворуч, використовується фільтр, чутливий до нижніх шарів атмосфери супутника. Яскраві плями — це помітні хмари в північній півкулі. Зображення праворуч є кольоровим складеним зображенням.
На зображенні, яке опубліковано на сайті космічного телескопу Хаббл NASA/ESA, привертає увагу вражаюче злиття галактик Arp-Madore 417-391. Каталог Арп-Мадоре — це колекція особливо дивних галактик, поширених по всьому південному небу, і включає колекцію галактик, що тонко взаємодіють між собою, а також більш видовищних галактик, що стикаються.
Китайський супутник для дослідження Сонця передав своє перше зображення зірки з моменту його відправлення в космос у жовтні, повідомила розташована у східнокитайській провінції Цзянсу обсерваторія Цзицзіньшань при Академії наук Китаю.
Нове дослідження показало справжню форму дифузної хмари зірок, що оточує диск нашої галактики. Десятиліттями астрономи вважали, що ця хмара зірок, яку називають зоряним гало, має переважно сферичну форму, як пляжний м’яч. Тепер нова модель, заснована на сучасних спостереженнях, показує, що зоряний ореол довгастий і нахилений, дуже схожий на м’яч, який щойно вдарили ногою.
Нове дослідження вивчає, чи можуть екзопланети типу «гарячого Юпітера» справляти вплив на старіння зірок, навколо яких вони обертаються. Дослідники використовували рентгенівські обсерваторії NASA Chandra та обсерваторії XMM-Newton ESA, щоб дослідити десятки систем подвійних зірок. Команда досліджувала системи, що містять зірку, що обертається «гарячим Юпітером», а також зірку без такої планети.
Китайські вчені створили карту гірських порід Місяця з високою роздільною здатністю, надавши детальну інформацію про склад і розподіл матеріалів на поверхні Місяця. Випущена в масштабі 1:2500000 карта всього Місяця є результатом 10-річного дослідження, проведеного дослідниками з Університету Шаньдун, Китайської академії наук та інших установ. Він фіксує літологічні особливості 17 типів місячних порід.
Телескоп Gemini North на Гаваях відкрив першу сплячу чорну діру зоряної маси в Чумацькому Шляху. Астрономи, які використовують Міжнародну обсерваторію Джеміні, якою керує NOIRLab NSF, виявили найближчу до Землі чорну діру. Це перше однозначне виявлення сплячої чорної діри зіркової маси так близько до Землі – всього за 1600 світлових років від нас – інтригуюча можливість для вивчення, щоб поглибити наше розуміння еволюції подвійних систем.
В даний час вважається, що в усіх галактиках і скупченнях галактик домінує темна матерія — невловима величина, над визначенням природи якої астрономи все ще ламають голову. Абель 611, сяюче скупчення галактик, зображене на цьому знімку телескопу Hubble, не є винятком. Насправді Abell 611 є популярною мішенню для дослідження темної матерії, частково через численні приклади сильного гравітаційного лінзування, видимого серед заплутаної мережі галактик скупчення.
Голландсько-італо-німецька група астрономів спостерігала світіння радіовипромінювання навколо скупчення з тисяч галактик. Вони об'єднали дані з тисяч антен LOFAR, які були сфокусовані протягом 18 ночей на площі розміром чотири повних місяця.
Сонячні затемнення, мабуть вже звичне явище для багатьох жителів нашої планети. Особливо, коли точно зрозуміло його природу. Але все одно очі так і тягнуться вгору, щоб подивитись на це видовище, яке виникає внаслідок перекриття Місяцем сонячного диску.
На цьому зображенні, зробленому космічним телескопом James Webb NASA/ESA/CSA, зображено IC 1623, переплетену пару взаємодіючих галактик, яка розташована на відстані приблизно 270 мільйонів світлових років від Землі в сузір’ї Кита.
Група вчених з Китаю проаналізувала місячні зразки, які пригнав на Землю китайський апарат «Чан'є-5», і запропонувала новий механізм того, як 2 млрд років тому на небесному тілі, яке поступово охолоджувалося, сформувалися молоді вулкани.
«Небесне око Китаю», FAST (китайський сферичний радіотелескоп з п'ятисотметровою апертурою) виявило величезну структуру атомарного газу у Всесвіті. Відкриття було зроблено, коли вчені направили найбільший у світі радіотелескоп FAST у напрямку Квінтет Стефана, групи з п'яти галактик, чотири з яких утворюють компактну групу.
Рано вранці, 14 жовтня 2022 року, астрономи за допомогою телескопа Gemini South у Чилі, яким керує NOIRLab NSF, спостерігали безпрецедентні наслідки одного з найпотужніших вибухів, коли-небудь зареєстрованих, — гамма-спалаху GRB221009A. Ця рекордна подія, яка була вперше виявлена 9 жовтня 2022 року орбітальними рентгенівськими та гамма-телескопами, сталася на відстані 2,4 мільярда світлових років від Землі та, ймовірно, була спровокована вибухом наднової зірки, який породив чорну діру.
Приголомшливе зображення космічного телескопа Джеймса Вебба, на якому видно концентричні кутові кільця навколо гігантської далекої зірки, сколихнуло шалену хвилю обговорень у мережі у вересні. Пара нових досліджень показала, що ці космічні хвилі — це клуби органічного пилу, який утворився, а потім поширився Всесвітом дивною зоряною системою. Це перше дослідження, яке виявило докази того, що світло зірок може переміщати видиму матерію за межами нашої Сонячної системи.
