Космос продовжує дивувати нас новими відкриттями, і завдяки космічному телескопу Джеймса Уебба (Webb) вченим вдалося розкрити таємниці об'єкта Herbig-Haro 49/50, відомого як «Космічний торнадо». Цей протозоряний викид знаходиться на відстані 630 світлових років від Землі в сузір'ї Хамелеона і вражає своєю динамікою.
Простори спіральні рукави NGC 4536 вкриті яскраво-синіми скупченнями молодих зір та червоними областями світячого водню, які ховаються серед темних смуг пилу. Ця галактика має незвичайну форму, оскільки належить до "проміжного" типу — вона не є ні класичною спіральною галактикою з перемичкою, ні спіральною галактикою без перемички, а є гібридом обох структур.
На цьому знімку космічного телескопа NASA/ESA Габбл зображена галактика, в якій стався спалах наднової, що розташована приблизно за 600 мільйонів світлових років від нас у сузір'ї Близнюків. Хаббл зробив цей знімок приблизно через два місяці після виявлення наднової під назвою SN 2022aajn.
Протягом десятиліть учені марно намагалися точно передбачити сонячні спалахи — інтенсивні сплески світла на Сонці, що можуть послати шквал заряджених частинок у Сонячну систему. Тепер за допомогою Обсерваторії сонячної динаміки NASA SDO (Solar Dynamics Observatory) одна команда виявила мерехтливі шлейфи в сонячній атмосфері, або короні, які, схоже, сигналізують про те, що Сонце збирається випустити великий спалах.
Апарат Європейського космічного агентства XMM-Newton виявив швидкі коливання рентгенівського випромінювання, що виходить від самого краю надмасивної чорної діри в серці прилеглої галактики. Отримані результати малюють захоплюючу картину, яка спростовує наші уявлення про те, як матерія падає в такі чорні діри, і вказує на потенційне джерело гравітаційних хвиль, яке може побачити LISA — майбутня місія ESA.
Нове дослідження вказує на те, чому і як Іо став найбільш вулканічним тілом у Сонячній системі.
Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа NASA/ESA/CSA James Webb виявила перших кандидатів у коричневі карлики за межами Чумацького Шляху в зоряному скупченні NGC 602.
На знімку, зробленому космічним телескопом NASA / ESA / CSA James Webb, зображено спіральну галактику NGC 2090, розташовану в сузір'ї Голуба. Комбінація даних, отриманих за допомогою двох приладів, камер MIRI і NIRCam, показує два звивисті спіральні рукави галактики, а також завихрення газу і пилу на її диску в чудових і унікальних деталях.
На новому знімку, отриманому за допомогою космічного телескопа NASA James Webb, галактика, названа так за схожість із крислатим мексиканським капелюхом, має вигляд радше як мішень для стрільби з лука.
На цьому знімку, зробленому космічним телескопом NASA/ESA Hubble, зображена вражаюча спіральна галактика Мессьє 90 (M90, також NGC 4569), розташована в сузір'ї Діви. У 2019 році вже публікувалося зображення М90, створене за допомогою даних Ширококутної і планетарної камери 2 (WFPC2) «Габбла», зроблене 1994 року, невдовзі після встановлення камери.
Юпітер добре відомий своєю Великою червоною плямою, яку було відкрито Галілеєм вже понад 400 років тому. Астрономи стежать за її розмірами і формою вже понад століття, але найточніші вимірювання було отримано за допомогою космічного телескопа Габбл.
Блискуча сцена, зафіксована на знімку тижня, зробленому телескопом Hubble, - це спіральна галактика NGC 5248, розташована за 42 мільйони світлових років від Землі в сузір'ї Волопаса. Вона також відома як Caldwell 45, оскільки її занесли до каталогу візуально цікавих небесних об'єктів, які були відомі, але не так часто спостерігалися астрономами-аматорами, як більш відомі об'єкти Мессьє.
Спостереження космічного телескопа James Webb дають вченим більш повне уявлення про склад та еволюцію місяця Плутона — Харона, найбільшого місяця, що обертається навколо карликових планет Сонячної системи.
Пролітаючи повз Меркурій у червні 2023 року, космічний апарат BepiColombo виявив різні особливості магнітного поля крихітної планети. Ці вимірювання дають змогу зрозуміти, які таємниці належить дослідити апарату, коли він вийде на орбіту навколо найвнутрішнішої планети Сонячної системи.
Струмені, що викидають гарячу плазму, є найбільшими з будь-коли виявлених - їхня довжина дорівнює довжині 140 галактик Чумацького Шляху, вишикуваних у ряд.
До нашого Місяця приєднується невеликий 11-метровий астероїд із помітною назвою 2024 PT5, що наблизився до Землі на відстань 567 000 кілометрів і стане її тимчасовим супутником з 29 вересня до 25 листопада, коли він покине нашу систему.
Учені за допомогою космічного телескопа NASA/ESA Hubble виявили, що швидкість витоку водню і «важкого водню», званого дейтерієм, швидко змінюється, коли Марс наближається до Сонця.
На цій новій мозаїці зображень, зроблених космічним телескопом NASA / ESA / CSA James Webb, можна побачити прилегле зореутворювальне скупчення NGC 1333. Туманність розташована в молекулярній хмарі Персея на відстані близько 960 світлових років.
Астрономи очікують до 120 метеорів на годину. Спостереженню за цим видовищним зорепадом не завадить Місяць.
