Цей захопливий знімок міжзоряного газу та пилу зробив космічний телескоп Euclid, що належить Європейському космічному агентству (ESA). На зображенні — частина так званої темної хмари LDN 1641, розташованої приблизно за 1300 світлових років від Землі в сузір'ї Оріона. Це одне з найбільших скупчень газопилових туманностей, де активно народжуються нові зорі.
Космічний телескоп Hubble подарував астрономам та публіці ефектний знімок системи Arp-Madore 2339-661 — раніше вважалася парою взаємодіючих галактик, а тепер розпізнана як можливе потрійне скупчення. На зображенні чітко видно дві основні галактики — NGC 7733 (менша, праворуч) та NGC 7734 (більша, ліворуч) — а також слабку приховану структуру, що виділяється в пилових рукавах і, ймовірно, представляє третю незалежну галактику.
У липні 2025-го астрономи відкрили об’єкт із позаземним походженням — 3I/ATLAS. Це вже третє підтверджене тіло, що прибуло з міжзоряного простору і наразі пролітає через нашу Сонячну систему. Його орбіта гіперболічна — тобто об’єкт не «належить» Сонцю вічно, а просто проходить мимо.
Біологічний супутник «Біон-М» №2, запущений 20 серпня з космодрому Байконур, завершує космічну програму і має приземлитися в степах Оренбурзької області в п'ятницю, повідомляють в Інституті медико-біологічних проблем РАН (ІМБП). Апарат провів на полярній орбіті близько 30 діб — регіон орбіти відрізняється підвищеним рівнем космічної радіації, приблизно на третину більшим, ніж поблизу Міжнародної космічної станції, що робить експеримент особливо цінним для дослідження впливу радіації на живі організми.
Юпитер обладает самыми яркими и зрелищными полярными сияниями в Солнечной системе. Эти мерцающие огни у полюсов планеты позволяют понять, как газовый гигант взаимодействует с солнечным ветром и своими спутниками, известными как галилеевы луны. В отличие от земных северных сияний, крупнейшие луны Юпитера создают собственные авроральные следы в атмосфере планеты — явление, которое не производит Луна Земли.
Нові дослідження зразків, доставлених на Землю місією NASA OSIRIS-REx, показали, що астероїд Бенну складається з дуже строкатого набору матеріалів — від «зоряного пилу», що з'явився до народження Сонця, та органіки міжзоряного походження до мінералів, сформованих при високих температурах ближче до Сонця. Більша частина колишнього «батьківського» тіла астероїда зазнала значних змін під впливом води та космічної «погоди».
Астрономи зафіксували надзвичайно потужні та регулярні рентгенівські спалахи від надмасивної чорної діри в галактиці SDSS1335+0728 (псевдонім Ansky), розташованої приблизно за 300 мільйонів світлових років від Землі. На думку дослідників, може йтися про рідкісний випадок «пробудження» чорної діри — перехід від спокійного стану до активного харчування газом та пилом.
Телескоп Gemini North на Гаваях уперше виявив зоряного супутника на тісній орбіті навколо надгіганта Бетельгейзе, розв'язавши загадку, яка спантеличувала спостерігачів протягом тисячоліть. Відкриття пояснює періодичні зміни яскравості цієї знаменитої зорі і дає ключ до розуміння інших змінних червоних надгігантів.
Космічний телескоп Джеймса Вебба (NASA/ESA/CSA) зафіксував найдетальніше на сьогодні зображення планетарної туманності NGC 1514. Завдяки спостереженням у середньому інфрачервоному діапазоні вченим вдалося розгледіти тонкі нюанси структури – від пилових «розмитих» кілець до «пробитих» отворів у центральній рожевій області, де речовина вирвалася назовні.
Астрономи зафіксували унікальну подію — після десятиліть бездіяльності надмасивна чорна діра в галактиці SDSS1335+0728, розташованій за 300 мільйонів світлових років від Землі у сузір'ї Діви, раптово "прокинулася". Цей об'єкт, який отримав неофіційне прізвисько Ansky, став джерелом потужних та регулярних спалахів рентгенівського випромінювання.
На честь 35-річчя місії Hubble Європейське космічне агентство (ESA) опублікувало оновлене зображення знаменитого зоряного скупчення NGC 346. Воно стало першим, де поєднуються дані телескопа в інфрачервоному, оптичному та ультрафіолетовому діапазонах, що дозволило створити неймовірно деталізовану картину активного зореутворення в іншій галактиці.
Астрономи підтвердили існування чотирьох кам'янистих екзопланет біля зірки Барнарда — найближчої одиночної зірки після системи Альфа Центавра.
На новому зображенні, отриманому телескопом Джеймса Вебба (NASA/ESA/CSA), зафіксовано рідкісне космічне явище — кільце Ейнштейна. На перший погляд, знімок здається зображенням однієї незвично викривленої галактики, але насправді перед нами дві галактики, що знаходяться на значній відстані одна від одної. Ближча галактика розташована в центрі зображення, а більш віддалена виглядає ніби кільце навколо неї.
Космос продовжує дивувати нас новими відкриттями, і завдяки космічному телескопу Джеймса Уебба (Webb) вченим вдалося розкрити таємниці об'єкта Herbig-Haro 49/50, відомого як «Космічний торнадо». Цей протозоряний викид знаходиться на відстані 630 світлових років від Землі в сузір'ї Хамелеона і вражає своєю динамікою.
Простори спіральні рукави NGC 4536 вкриті яскраво-синіми скупченнями молодих зір та червоними областями світячого водню, які ховаються серед темних смуг пилу. Ця галактика має незвичайну форму, оскільки належить до "проміжного" типу — вона не є ні класичною спіральною галактикою з перемичкою, ні спіральною галактикою без перемички, а є гібридом обох структур.
На цьому знімку космічного телескопа NASA/ESA Габбл зображена галактика, в якій стався спалах наднової, що розташована приблизно за 600 мільйонів світлових років від нас у сузір'ї Близнюків. Хаббл зробив цей знімок приблизно через два місяці після виявлення наднової під назвою SN 2022aajn.
Протягом десятиліть учені марно намагалися точно передбачити сонячні спалахи — інтенсивні сплески світла на Сонці, що можуть послати шквал заряджених частинок у Сонячну систему. Тепер за допомогою Обсерваторії сонячної динаміки NASA SDO (Solar Dynamics Observatory) одна команда виявила мерехтливі шлейфи в сонячній атмосфері, або короні, які, схоже, сигналізують про те, що Сонце збирається випустити великий спалах.
Апарат Європейського космічного агентства XMM-Newton виявив швидкі коливання рентгенівського випромінювання, що виходить від самого краю надмасивної чорної діри в серці прилеглої галактики. Отримані результати малюють захоплюючу картину, яка спростовує наші уявлення про те, як матерія падає в такі чорні діри, і вказує на потенційне джерело гравітаційних хвиль, яке може побачити LISA — майбутня місія ESA.
Нове дослідження вказує на те, чому і як Іо став найбільш вулканічним тілом у Сонячній системі.
Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа NASA/ESA/CSA James Webb виявила перших кандидатів у коричневі карлики за межами Чумацького Шляху в зоряному скупченні NGC 602.
