Міжзоряна комета 3I/ATLAS, яка зараз поступово наближається до Землі, залишиться повністю невидимою для людей з поверхні планети. Як повідомив старший науковий співробітник Інституту сонячно-земної фізики СВ РАН, професор Іркутського державного університету Сергій Язєв, розгледіти об'єкт не вдасться ні в біноклі, ні в аматорські телескопи — навіть у момент максимального зближення.
Новий знімок космічного телескопа Hubble, спільного проєкту NASA та ESA, показує спіральну галактику NGC 4535, розташовану приблизно за 50 мільйонів світлових років від нас у сузір'ї Діви. Через свою слабку яскравість ця галактика отримала прізвисько «Загублена галактика» — через невеликий телескоп вона ледве помітна. Але потужний інструмент Hubble з дзеркалом майже 2,4 метра в діаметрі та відсутністю атмосферних перешкод дозволяє розгледіти її тонкі деталі: масивні спіральні рукави та центральний зоряний стрижень.
Плеяди — це молоде розсіяне зоряне скупчення в сузір'ї Тільця, відоме також під каталоговим номером Messier 45. Воно знаходиться на відстані близько 440 світлових років і включає понад тисячу зір, хоча неозброєним оком зазвичай помітні 6–7 найяскравіших. Завдяки високій яскравості та характерній формі «розсипаних синіх іскор», Плеяди видно навіть із міст, і вони стали одним із найвпізнаваніших об'єктів нічного неба.
11 листопада 2025 року на Сонці сталася потужна сонячна спалаху, пік якої припав на 10:04 UTC. Менш ніж за годину було зафіксовано викид корональної маси (coronal mass ejection або CME) зі швидкістю близько 1500 км/с. За попередніми розрахунками, CME досягне Землі пізно ввечері 12 листопада або рано вранці 13 листопада, хоча ці оцінки все ще мають невизначеність.
Європейське космічне агентство (ESA) опублікувало нове зображення спіральної галактики NGC 1511, отримане космічним телескопом Hubble. Цей об'єкт, розташований приблизно за 50 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Гідра, астрономи назвали «руйнівним сусідом» — через бурхливу історію зіткнень із сусідніми галактиками.
Цей захопливий знімок міжзоряного газу та пилу зробив космічний телескоп Euclid, що належить Європейському космічному агентству (ESA). На зображенні — частина так званої темної хмари LDN 1641, розташованої приблизно за 1300 світлових років від Землі в сузір'ї Оріона. Це одне з найбільших скупчень газопилових туманностей, де активно народжуються нові зорі.
Космічний телескоп Hubble подарував астрономам та публіці ефектний знімок системи Arp-Madore 2339-661 — раніше вважалася парою взаємодіючих галактик, а тепер розпізнана як можливе потрійне скупчення. На зображенні чітко видно дві основні галактики — NGC 7733 (менша, праворуч) та NGC 7734 (більша, ліворуч) — а також слабку приховану структуру, що виділяється в пилових рукавах і, ймовірно, представляє третю незалежну галактику.
У липні 2025-го астрономи відкрили об’єкт із позаземним походженням — 3I/ATLAS. Це вже третє підтверджене тіло, що прибуло з міжзоряного простору і наразі пролітає через нашу Сонячну систему. Його орбіта гіперболічна — тобто об’єкт не «належить» Сонцю вічно, а просто проходить мимо.
Біологічний супутник «Біон-М» №2, запущений 20 серпня з космодрому Байконур, завершує космічну програму і має приземлитися в степах Оренбурзької області в п'ятницю, повідомляють в Інституті медико-біологічних проблем РАН (ІМБП). Апарат провів на полярній орбіті близько 30 діб — регіон орбіти відрізняється підвищеним рівнем космічної радіації, приблизно на третину більшим, ніж поблизу Міжнародної космічної станції, що робить експеримент особливо цінним для дослідження впливу радіації на живі організми.
Юпитер обладает самыми яркими и зрелищными полярными сияниями в Солнечной системе. Эти мерцающие огни у полюсов планеты позволяют понять, как газовый гигант взаимодействует с солнечным ветром и своими спутниками, известными как галилеевы луны. В отличие от земных северных сияний, крупнейшие луны Юпитера создают собственные авроральные следы в атмосфере планеты — явление, которое не производит Луна Земли.
Нові дослідження зразків, доставлених на Землю місією NASA OSIRIS-REx, показали, що астероїд Бенну складається з дуже строкатого набору матеріалів — від «зоряного пилу», що з'явився до народження Сонця, та органіки міжзоряного походження до мінералів, сформованих при високих температурах ближче до Сонця. Більша частина колишнього «батьківського» тіла астероїда зазнала значних змін під впливом води та космічної «погоди».
Астрономи зафіксували надзвичайно потужні та регулярні рентгенівські спалахи від надмасивної чорної діри в галактиці SDSS1335+0728 (псевдонім Ansky), розташованої приблизно за 300 мільйонів світлових років від Землі. На думку дослідників, може йтися про рідкісний випадок «пробудження» чорної діри — перехід від спокійного стану до активного харчування газом та пилом.
Телескоп Gemini North на Гаваях уперше виявив зоряного супутника на тісній орбіті навколо надгіганта Бетельгейзе, розв'язавши загадку, яка спантеличувала спостерігачів протягом тисячоліть. Відкриття пояснює періодичні зміни яскравості цієї знаменитої зорі і дає ключ до розуміння інших змінних червоних надгігантів.
Космічний телескоп Джеймса Вебба (NASA/ESA/CSA) зафіксував найдетальніше на сьогодні зображення планетарної туманності NGC 1514. Завдяки спостереженням у середньому інфрачервоному діапазоні вченим вдалося розгледіти тонкі нюанси структури – від пилових «розмитих» кілець до «пробитих» отворів у центральній рожевій області, де речовина вирвалася назовні.
Астрономи зафіксували унікальну подію — після десятиліть бездіяльності надмасивна чорна діра в галактиці SDSS1335+0728, розташованій за 300 мільйонів світлових років від Землі у сузір'ї Діви, раптово "прокинулася". Цей об'єкт, який отримав неофіційне прізвисько Ansky, став джерелом потужних та регулярних спалахів рентгенівського випромінювання.
На честь 35-річчя місії Hubble Європейське космічне агентство (ESA) опублікувало оновлене зображення знаменитого зоряного скупчення NGC 346. Воно стало першим, де поєднуються дані телескопа в інфрачервоному, оптичному та ультрафіолетовому діапазонах, що дозволило створити неймовірно деталізовану картину активного зореутворення в іншій галактиці.
Астрономи підтвердили існування чотирьох кам'янистих екзопланет біля зірки Барнарда — найближчої одиночної зірки після системи Альфа Центавра.
На новому зображенні, отриманому телескопом Джеймса Вебба (NASA/ESA/CSA), зафіксовано рідкісне космічне явище — кільце Ейнштейна. На перший погляд, знімок здається зображенням однієї незвично викривленої галактики, але насправді перед нами дві галактики, що знаходяться на значній відстані одна від одної. Ближча галактика розташована в центрі зображення, а більш віддалена виглядає ніби кільце навколо неї.
Космос продовжує дивувати нас новими відкриттями, і завдяки космічному телескопу Джеймса Уебба (Webb) вченим вдалося розкрити таємниці об'єкта Herbig-Haro 49/50, відомого як «Космічний торнадо». Цей протозоряний викид знаходиться на відстані 630 світлових років від Землі в сузір'ї Хамелеона і вражає своєю динамікою.
Простори спіральні рукави NGC 4536 вкриті яскраво-синіми скупченнями молодих зір та червоними областями світячого водню, які ховаються серед темних смуг пилу. Ця галактика має незвичайну форму, оскільки належить до "проміжного" типу — вона не є ні класичною спіральною галактикою з перемичкою, ні спіральною галактикою без перемички, а є гібридом обох структур.
