Венера — друга за віддаленістю від Сонця і шоста за розміром планета Сонячної системи, поряд з Меркурієм, Землею і Марсом, що належить до сімейства планет земної групи. Названа на честь давньоримської богині кохання Венери. Венеріанський рік становить 224,7 земної доби. Вона має найдовший період обертання навколо своєї осі (близько 243 земних діб) серед усіх планет Сонячної системи і обертається у напрямку, протилежному напрямку обертання більшості планет.
Венера не має природних супутників. На земному небі Венера є третім за яскравістю світилом після Сонця та Місяця. Зрідка Венеру видно неозброєним оком і у світлий час доби.
Венера має щільну атмосферу, що складається більш ніж на 96% вуглекислого газу. Атмосферний тиск на поверхні планети в 92 рази більший, ніж на поверхні Землі, і приблизно дорівнює тиску води на глибині 900 метрів. Середня температура поверхні Венери становить 462 °C, що робить найгарячішою планетою в Сонячній системі.
Кілька років тому Venus Life Finder мала стати однією з найнезвичайніших приватних космічних місій десятиліття. Невеликий апарат Rocket Lab мав вирушити до Венери та скинути в її атмосферу мікрозонд, який протягом кількох хвилин намагався б визначити, чи присутні в хмарах планети складні органічні сполуки.
В уряді РФ говорять, що Венера стане першою планетою в оновленому списку пріоритетів російської космічної програми. Як повідомив перший віцепрем'єр Денис Мантуров, саме венерианський напрямок та місячні дослідницькі місії стануть фундаментом роботи «Роскосмосу» та Російської академії наук (РАН) на найближче десятиліття.
Європейське космічне агентство (ESA) підтвердило, що космічний апарат JUICE (JUpiter ICy moons Explorer) виконав гравітаційний маневр біля Венери в ніч на 31 серпня 2025 року. Маневр — частина складної траєкторії зонда до Юпітера та його великих крижаних супутників: Ганімеда, Каллісто та Європи.
Космічний апарат Європейського космічного агентства JUICE (Jupiter Icy Moons Explorer) готовий до гравітаційного маневру біля Венери 31 серпня після успішного усунення аномалії зв'язку, яка тимчасово перервала контакт із Землею.
Європейський зонд JUICE (Jupiter Icy Moons Explorer), який прямує до системи Юпітера, після успішного місячно-земного гравітаційного маневру тепер націлений на наближення до Венери в кінці серпня 2025 року, що надасть апарату новий імпульс і стане важливим етапом на шляху до Великого газового гіганта.
Південнокорейський державний Інститут фундаментальних досліджень (IBS) замовив перший із п'яти кубсатів для спостереження за Венерою з низької навколоземної орбіти (LEO). Запуск місії запланований на наступний рік і стане внеском Південної Кореї у планетарні дослідження, особливо на тлі невизначеності з фінансуванням великих місій NASA.
Учені Московського авіаційного інституту (МАІ) представили передову технологію проникаючого ударного зонда (пенетратора) для дослідження Венери. Розробка вже пройшла льотні випробування, а наразі триває моделювання його спуску та проникнення в поверхню планети. Про це повідомляє агентство ТАСС з посиланням на прес-службу вузу.
Космічний апарат Solar Orbiter, спільний проект Європейського космічного агентства (ESA) та NASA, 18 лютого здійснив найближчий у своїй місії проліт Венери. Цей гравітаційний маневр дозволить значно змінити його орбіту і вперше отримати унікальний кут огляду для спостереження за полярними регіонами Сонця, які неможливо побачити з Землі.
Європейське космічне агентство (ESA) уклало контракт із компанією Thales Alenia Space на загальну суму 367 мільйонів євро (383 мільйони доларів) для керівництва розробкою супутника EnVision, запуск якого запланований на листопад 2031 року. Подорож до Венери займе 15 місяців.
Місія NASA до Венери, яка вже була відкладена на три роки через організаційні проблеми, прагне уникнути ще однієї затримки майже на півтора року.
Аеростатний модуль автоматичної станції «Венера-Д» зможе здійснити унікальний багаторазовий обліт Венери, пробувши в її атмосфері рекордну кількість часу — кілька тижнів.
Індійська організація космічних досліджень (ISRO) готується до польоту на Венеру з місією Venus Orbiter Mission (VOM).
Зонд ESA Jupiter Icy Moons Explorer (Juice) успішно завершив проліт біля Місяця і Землі, щоб, використовуючи гравітацію нашої планети, направити апарат до Венери найкоротшим шляхом до Юпітера через внутрішню частину Сонячної системи.
Аналіз даних, отриманих за допомогою радару космічного апарату Magellan, свідчить про виверження двох вулканів на Венері на початку 1990-х років. Це доповнює виявлення у 2023 році в даних «Магеллана» іншого діючого вулкана.
Компанія Rocket Lab запустить ракету Electron із зондом Venus Life Finder для вивчення атмосфери Венери зі стартового комплексу 1А Rocket Lab на станції Onenui на півострові Махія в Новій Зеландії. Запуск відкладено на невизначений термін.
Швидкоплинний візит місії ESA/JAXA BepiColombo до Венери дозволив дізнатися дивовижні подробиці про те, як гази випаровуються з верхніх шарів атмосфери планети.
З'являються нові подробиці про можливу місію Китаю до Венери в рамках програми освоєння космосу, що розширюється.
Наступну місію Європейського космічного агентства (ЄКА) на Венеру було офіційно прийнято 25 січня Комітетом наукової програми агентства. EnVision вивчатиме Венеру від її внутрішнього ядра до зовнішньої атмосфери, створюючи важливе нове уявлення про історію планети, її геологічну активність та клімат.
Держкорпорація "Роскосмос" оприлюднила розсекречені архівні документи про створення космічних апаратів "Венера-11" та "Венера-12".
Німецькі астрономи під час аналізу даних, які були зібрані американською повітряною обсерваторією SOFIA на базі спеціалізованого літака Boeing 747, вперше безпосередньо виявили сліди атомарного кисню у освітлених та затінених регіонах атмосфери Венери.
Американська компанія Rocket Lab планує запустити довгоочікувану приватну місію на Венеру наприкінці 2024 року, використовуючи свій досвід місії на Місяць.
У травні 2020 року науковий керівник Інституту космічних досліджень (ІКД) РАН Лев Зелений повідомляв, що в Росії буде розроблена нова програма з дослідження Венери, що включає відправку щонайменше трьох наукових апаратів.
Підготували добірку фото Венери, які зробили різні космічні апарати в різні роки.
У вересні 2020 року група вчених під керівництвом Джейн Грівз з Кардіффського університету в Уельсі повідомила про виявлення фосфіну, можливого індикатора життя, в хмарах Венери.
Планується, що Росія проведе без участі NASA дослідницьку місію «Венера-Д» на Венеру, яка буде мати менш амбітні наукові цілі. Концепція місії розглядалась спільно Російським ІКІ та Дослідницьким центром NASA імені Гленна з середини 2010-х років. Однак, через російську військову агресію проти України, міжнародне партнерство було припинено рік тому.
На поверхні Венери десятки тисяч вулканів. Ці вулкани дають підказки щодо внутрішніх властивостей планети, властивостей, які в іншому випадку в основному недоступні для вчених на даний момент.
Японський астронавт Коіті Ваката, який зараз знаходиться на Міжнародній космічній станції, опублікував у своєму обліковому записі у Твіттері знімок, який він зробив з борта станції.
Зближення космічних зондів BepiColombo та Solar Orbiter біля Венери в серпні 2021 року стало рідкісною можливістю дослідити область магнітосфери Венери, де спостерігаються одні з найбільших ефектів взаємодії між Венерою та сонячним вітром.
У нещодавній статті, опублікованій у журналі Contemporary Physics, фізик з Імперського коледжу Лондона використовує дані з минулих місій та нещодавніх відкриттів, щоб підкреслити важливість пошуку життя в атмосфері найбільш негостинної планети Сонячної системи, Венери.
18 жовтня 1967 року автоматична міжпланетна станція «Венера-4» досягла другої планети від Сонця. Основним корисним навантаженням станції був зонд, який мав спускатися на планету та складався з двох герметичних відсіків — приладового і парашутного. Коли станція вийшла на орбіту Венери, від неї відокремився апарат, що спускається, який увійшов в атмосферу «пекельної планети». Завдяки даним, отриманим з «Венери-3», СА четвертої «Венери» було додатково зміцнено — він міг витримати температуру 425 ° C і тиск до 20 атмосфер.
Поки ми спостерігали за польотами у космос супутників різних країн, відправкою екіпажу-5 на МКС, поверненням з МКС команди Crew-4 а іншими, безумовно цікавими подіями, Лабораторія реактивного руху (JPL) NASA та Near Space Corporation тестують прототип повітряної роботизованої кулі або аеробота під час випробувального польоту на сході сонця в пустелі Блек-Рок, штат Невада. Аеробот успішно виконав два польоти, продемонструвавши політ на керованій висоті.
